Частина 19. Піздня вечеря

Увійшовши до великої обідньої зали я озирнулася, але нікого не побачила. Поглянувши на годинник я зрозуміла, що вже пізня ніч. Я важко зітхнула і, перестрибнувши через віконце видачі, опинилася на кухні. У пошуках їжі я копалася в холодильниках. Шинка, яйця, овочі, трохи грибів ... зараз що-небудь зготую.

Увімкнувши плиту, я поставила грітися сковороду, а тим часом нарізала салат.

• Шефе, що на вечерю? - почувся голос із віконця і я підстрибнула на місці від несподіванки.
• Еларе, це ти. - видихнула я. - Голодний?
• А не отруїш? - посміхнувся чоловік.
• Подивимося на твою поведінку. - усміхнулася я.

Застрибнувши до мене, чоловік підійшов ближче.

• Сильно Аякс тебе помотав. – похитав головою Елар. - Ти чому не поїла перед тренуванням?
• От Аякс, бабця базарна! Все вже розтріпав! - сказала я, вбиваючи на сковороду яйця. – Він мені пообіцяв нову кофту купити.
• Чекай, хто, Аякс?! – засміявся Елар. - Розкажу Ламару – не повірить!

Вимкнувши вогонь і поклавши їжу на дві тарілки, я дала одну з них Елару, підтягла до кухарського столу табурет і сіла їсти. Елар сів поруч і ми мовчки швидко поглинали вміст наших тарілок. Швидко розібравшись зі своєю порцією я прибрала посуд у раковину і попрямувала назад до віконця.

• Стривай, я з тобою! - залишивши порожню тарілку до мене підбіг Елар.
• Я сама дійду, правда. Все в порядку! - сказала я, перестрибуючи в обідню залу.
• Може я не хочу траплятися нашому кухареві на крадіжці казенних продуктів! - сміючись сказав Елар і швидким рухом опинився поряд.

Зі їдальні ми вийшли разом, сміючись і уявляючи помсту кухаря за зниклу шинку та яйця.