Частина 17. Залишилась одна

На ранок хлопці почали збирати речі. Одні носили сумки на корабель, інші виносили мої речі з корабля, і їх виявилося непомірно.

— Кіро, на кораблі так порожньо без твого барахла. Може, все-таки з нами полетиш? — спитав Джаред, але я заперечливо похитала головою. - Ех .. І як ми до цього жили без тебе…

— Годі тиснути на жалість, Джареде. Я не куплюсь. - з усмішкою відповіла я.

— Та я ж..! Я ж.. - обурився чоловік.

— Я також буду сумувати. - сказала я і міцно обняла перевертня. Він від обурення розгубився і теж мене обійняв.

Так переобійнявшись з усією командою я відпустила їх і з сумною посмішкою пішла до своєї нової кімнати.

Зайшовши до великого кам'яного замку я піднялася сходами і підійшла до своїх дверей. Почувши шум, я зайшла всередину і побачила Ламара, що рився в моїх речах.

— Це що, обшук? - усміхаючись, я сперлася на одвірок дверей.

— Ні! - чоловік смикнувся і обернувся на мене.

Я посміхнулася, підійшла ближче і дістала з валізи своє спорядження. Скосивши очі я побачила що Ламар дивиться на костюм із благоговінням.

— Ламаре, давай ми з тобою окремо про спорядження поговоримо, поки ти мені в труси не заліз. - сміючись сказала я.

— А я не проти. - посміхнувся Ламар.

— А не боїшся, що відкушу меч твій відьмачий? - хижо посміхнулася я, показуючи ікла, на що відьмак зробив крок назад. - Отож.

— Гарааааазд. Розбирай речі. Після обіду зайди до Аякса на перше тренування. - роздратовано кинув Ламар і вийшов з кімнати, прикривши за собою двері.

Я залишилася одна у великій кімнаті. Взявши одну з сумок я пішла до шафи і почала розбирати речі.

Розклавши одяг та спорядження я поставила ноут на стіл, увімкнула музику і вмостилася в кріслі. Без хлопців було якось самотньо. Останні роки я весь час була в оточенні Пазурів Дракона і тепер сидіти одній у кімнаті без реготу, бурчання та невдоволення хлопців було дивно.

Не помітивши, як пролетів день і, так і не пообідавши, я перевдяглася і вирушила до кабінету Аякса.