Частина 16. Старійшини

— Вітаємо вас, старійшини ордена відьмаків! - я увійшла і ввічливо вклонилася чоловікам, які сиділи за столом, чим викликала їхнє велике здивування.

— Вітаємо тебе, Кіра та Пазурі Дракона! – відповів Аякс. - Сідайте.

Ми розсілися навколо столу, я з Рексаром у центрі та з боків наша команда.

— Рексар, розкажи нам, як ти знайшов тих звернених, яких привіз сюди? – спитав Аякс.

— Кіра знайшла. Вона відчула скупчення перевертнів у лісі Японії та ми прилетіли перевірити що там відбувається. - відповів Рексар. - Там була лабораторія, в якій над перевертнями ставили експерименти. За записами, які ми знайшли, там намагалися зробити сироватку, щоб створювати перевертнів без укусу. Штучно виведених. - останні слова Рексар мало не виплюнув. - Це залишкові лабораторії які належали лорду Луміну. Ми з’ясовуємо скільки ще їх залишилося.

Відьмаки переглянулися і я вловила їхні думки, але ті були приховані.

— Дякую, Рексар. Це дуже важливо. - сказав Ламар. - А чим ви накололи перевертнів, щоб позбутися отруєння аконітом?

— Ми... - Рексар глянув на мене, на що я кивнула.

— Ми використали отруту василіска з моїх особистих запасів. - відповіла я замість командира. - І так, передчуваючи ваше запитання, відьмаку Ламаре, я дам вашому цілителеві кілька пляшок отрути для копіювання формули та поповнення запасів Ордену.

— Кіро, ти не перестаєш мене дивувати. - усміхнувся Ламар, потім глянув на відьмаків. - Дякуємо тобі від імені Ордену.

Офіціанти внесли напої і розставили перед тими, хто сидить. Перед Еларом поставили віскі, Аякс пив якусь настійку, Ламару дали скотч. Переді мною поставили коктейль і коли я відпила, то зрозуміла, що це Текіла Санрайз. Зважаючи на все, кожному поставили його улюблений алкогольний напій.

— Кіро, ти прийняла рішення? - запитав Елар і всі подивилися на мене.

— Так. - відповіла я. – Я залишусь на навчання.

— Чудово. - відповів чоловік. – Завтра тебе переселять до окремої кімнати. Команду Пазурів Дракона не сміємо затримувати у нашому замку. Завтра ви отримаєте дозвіл на зліт.

— Дякуємо вам, Верховний відьмак. - відповів Рексар легким кивком.

Далі розмова пішла легше і вільніше, ми сміялися, розмовляли про завдання, життя відьмаків і перевертнів.

— Рексаре, а як взагалі Кіра потрапила до вашої команди? - раптом запитав Елар. – Вам Джай дівчину в команду поставив?

— О, ця історія набагато цікавіша! - засміявся Рексар, але помітивши мій погляд, ледь не вдавився горілкою з соком.

— Рексар! - прогарчала я на нього.

— О, судячи з реакції Кіри, історія точно цікава! - засміявся Ламар. - Дивіться, як очі горять!

— Пам'ятайте, як ми прилетіли до вас у оздоровчу відпустку після завдання в Італії? - посміхнувся Рексар, явно підбадьорений підтримкою відьмаків.

— Ага. Ви відходили кілька місяців від сутички з організованим угрупуванням найманців, які вас там перебили. – кивнув Аякс. - На вас майже всі запаси еліксирів пішли.

— Ми до речі так і не знайшли того угруповання. - сказав Елар, зиркнувши на мене.

— Ми самі знайшли! - розважений Рексар вказав на мене.

— ЩО? - відьмаки одночасно глянули на мене округлими очима. - Вона? Одна? Вас всіх?!

— Ага. - відповів всміхнений Рексар.

"Ну я тобі влаштую, чортів оповідач." - передала я Рексару ментальне повідомлення, а сама максимально мило і безневинно посміхнулася.

"Ну а що, хороша ж історія!" – обурено відповів мені Рексар.

— І скільки разів ви її вбили, перш ніж взяти в команду? - запитав Елар.

— Та от жодного. - сумно відповів Рексар.

— Як так? Я пам'ятаю стільки ідей розправи та помсти, які ви озвучували доки були тут. Я навіть собі дещо почерпнув. – здивувався Елар.

— Та ви подивіться на неї! Диявол у плоті, а на вигляд така мила, що навіть бити іноді шкода. Іноді .. - всміхнувся Рексар, показавши на мене. - Але ми то що, знали б ви як вона Джая та Хаміда вбивала. Це ще та історія!

— Кіро, цікаві в тебе способи знайомства. - хижно посміхнувшись, сказав Елар. - Нам навіть якось пощастило, виходить.

— Пощастило, це точно. - я ніяково усміхнулася і поправила волосся.