Частина 12. Спроба порятунку

Кіра

Коли Елар вийшов, я знову потерла шию і побачила краплі крові на своїй руці. Аякс підійшов до мене і допоміг підвестися.

— Повернися, покажи шию. – серйозно сказав чоловік.

— Сама впораюся. - буркнула я, швидко одягнувшись, і пішла до дверей, але відьмак міцно схопив мене за руку.

— Кіро, не змушуй робити тобі боляче. – суворо сказав він.

Я кілька секунд дивилася йому в очі, після чого кивнула і повернулася спиною, піднявши волосся. Аякс оглянув мою шию і я відчула різкий напад головного болю, після якого відразу стало абсолютно тихо, спокійно та вільно. Біль пішов.

— Що ви зробили? - здивовано запитала я, обернувшись.

— Зняв блок із твоєї нервової системи, який поставив Елар. - усміхнувшись, відповів відьмак.

— А мене так навчите? - з надією в голосі запитала я.

— Навчу, якщо залишишся. - задоволено посміхаючись відповів чоловік і показав мені на двері. - Тобі час повертатися, поки твоя команда нам фортецю не зруйнувала.

— Що? - мої очі округлилися.

— Прориваються сюди, врятувати тебе хочуть із рук злих та кровожерливих до юних дівочих тіл, відьмаків. - засміявшись, сказав чоловік і я кулею вибігла з кімнати. - Чорт, я розумію, що Елар у ній знайшов. - відьмак хижо посміхнувся, облизнувши губи і через хвилину вийшов слідом.

Вибігши в коридор я натрапила на Пазурі Дракона, що билися з відьмаками. Побачивши мене всі оторопіли.

— Якого біса ви робите?! - вигукнула я, відтягуючи Майка від поваленого відьмака і затуляючи Луку від меча іншого.

— Кіро, з тобою все гаразд? - здивовано спитав Рексар.

— Елар тобі нічого не зробив?! - спитав Джаред, відкидаючи убік одного з охоронців.

— Вони тебе не чіпали? - підводячись спитав Майк.

— Та все добре! Ви чого?! - відповіла я перевертням, що обступили мене.

— Ти охреніла так з верховним відьмаком спілкуватися? - загарчав на мене Рексар, сильно штовхнувши і поваливши на підлогу. - Ми думали тебе вже десять разів убили!

Рексар кинувся на мене, а за ним і інші перевертні, і тепер відьмаки вже відтягали їх від мене.

— Пазурі Дракона! - голосно сказав Аякс, оглянувши картину, як Кіра валяється на підлозі придавлена перевертнями, і відьмаків, які намагаються витягнути дівчину з чіпких лап команди. - Хочу повідомити, що ви запрошені на вечерю зі старійшинами клану сьогодні о восьмій годині вечора.

Соромно як! Я вибралася з-під Рексара, який намагався схопити мене, швидко встала і кивнула.

— Кіро, не забудь про нашу розмову. Увечері чекаємо на твою відповідь. - сказав він і пішов коридором геть.

— Яку розмову? - практично хором запитали перевертні, і я приречено закотила очі.

Ну ось знав же, сволота біловолоса, що я не забуду. Спеціально ж сказав це при команді! Ну я йому влаштую…