Частина 7. Елар

Вирішивши, що чинити опір поки немає сенсу, я податливо пішла до виходу. Пройшовши коридором до кабінету, мене першою вштовхнули всередину, на що я невдоволено обернулася, глухо прогарчала, спустилася сходами і нахабно сіла в одне з крісел. Аякс і Ламар, які щось обговорювали, замовкли тільки побачивши мене. Чорноволосий сів навпроти і теж пильно глянув на мене, а я відповіла йому таким самим поглядом.

• Де твоя команда замовляє спорядження? - спитав Ламар, свиснувши. - Я ще на Рексарі помітив, але не роздивився як слід.
• Я сама роблю. - відповіла я, повернувшись до рудоволосого. Він виглядав добродушним, в очах горів інтерес, а шрами на його тілі вказували на багато пройдених битв.
• Сама кажеш.. - недовірливо сказав Ламар і подивився на колег.

Я відчула легкий лоскіт у носі і, посміхнувшись, перехопила їхню ментальну бесіду.

“Це спорядження давньої доби. Сумніваюсь що робить сама, надто складна техніка як для зверненої.” - пролунав голос Аякса.

“А зброя на її поясі? Це ж програмована матерія! Зрозуміло, чому Рексар не хотів нам її показувати.” — відповів Ламар і додав. - "У дівчинки впливовий покровитель, який, схоже, забезпечує всю команду."

"Думаєш це не Джай?" – знову запитав Аякс.

"В нього б грошей не вистачило" - глузливо відповів йому Ламар.

Чорноволосий мовчав. Я відчувала на собі його важкий погляд і запобігала спробам проникнути в мій розум.

"Як неввічливо обговорювати даму на ментальному рівні в її ж присутність!" - Раптом втрутилася в розмову я і голоси стихли.

Тепер усі дивилися на мене.

• Ух, які всі ніжні! Ще й розуми позаблокували! – я посміхнулася. - Вважаєте за краще продовжити розмову усно?
• Так мабуть. - раптом заговорив чорнявий. - Для початку зніми маску. Ми гарантуємо, що секрет твоєї особистості не вийде за межі цього кабінету.
• А ви не думали, що хочу зберегти анонімність для вас? - сміючись відповіла я, не поспішаючи знімати маску. - Причому я навіть не знаю ваших імен.
• Що ж, то Ламар. - Аякс вказав на рудоволосого. - Він у нас фахівець зі зброї, спорядження та бойових мистецтв. Я Аякс. - відьмак вказав на себе. - Верховний вчитель ментального контролю та головний дізнавач. - він блиснув на мене очима.
• Мммм, так ти кат? - я всміхнулась до сідого. - А спокуса входять до списку тортур? - підморгнувши йому я відкринулась на спинку крісла. - А цей? - я кивнула на чорнявого, який цікавив мене найбільше. - Що це за хамло, яке із дівчатами поводитися не вміє? - я глянула на свій закривавлений бік. Під кров'ю, що запеклася, не було видно, що рана вже затяглася.
• Я Елар. Голова ради Ордену Відьмаків. - усміхнувшись відповів мені чорнявий.
• Так.. - я замислилась. - Я так розумію що ви пихаті спадкоємці перших Відьмаків? - запитала я абсолютно без сорому.
• Еларе, а вона тобі сподобається! - Ламар засміявся. - Характер такий самий неприборканий і буйний. Четверта тортурна, твоя улюблена, якраз вільна!
• Ми не спадкоємці. - суворо відповів Аякс, дивлячись прямо мені в очі. – Ми і є перші Відьмаки. За допомогою мутацій ми зупинили своє старіння, щоб захищати стародавній світ, що складався з безлічі рас та видів, яких витісняють і винищують люди.
• Так що стався з повагою! - мало не прогарчав на мене Елар. - Можливо, саме завдяки нам ти та, ким є зараз!
• Ох, у цьому я не маю сумніву, солоденький… - простогнала я, осівши в кріслі і закривши обличчя руками.

Ну все! Хана! Мені хана! Ну як? ЯК?! Нормально ж жила, майже нікому не заважала! Я навіть не намагалася їх вбити!

Брудно вилаявшись на високому валірійському я встала, закотивши очі.

• Дитинко, Чисті можуть тебе вбити за таке використання валірійського! - спробував насварити мене Аякс.
• Сама розберуся, от вас спитати забула! - прогарчала я у відповідь.
• Твоя черга, дівчинко. - зло подивився на мене Елар, явно невдоволений моїм використанням вищого діалекту. - Зніми маску і представся!

Я подивилася на відьмаків. Їм явно набридло зі мною поратися і налаштовані вони рішуче. Впоравшись з емоціями я зняла з обличчя каптур і маску, перекинувши довгу косу через плече і глянувши на чоловіків яскраво зеленими очима.