Глава 44. Несподіваний поворот.

Піди туди, не знаю, куди. Знайди те, не знаю, що…

Домовлятися із ходячими я не маю наміру, бо це просто неможливо. Чаклунки просто надто довго живуть відлюдьками і навіть не уявляють дійсної ситуації. Що вони можуть радити із свого лабіринту?

Хотілося гримнути дверима і піти. Але чаклунки ще не завершили розмову. Та й я ще не отримав від них те, за чим прийшов. Зброю.

- Сподіваюся, ти вже знаєш, що ходячі вміють ховати свій запах, щоби відьмаки не могли відчути їх, - запитала Сільда.

- Чув про це… Але навіщо тоді вони влаштували у палаці ціле шоу із сильними запахами під час зустрічі зі мною?

- Мабуть, у них були слуги із нежиті. Для того й потрібне було маскування. Справжнього, того, що ходить, ти не відчуєш, навіть перебуваючи зовсім поруч. Але... ми дамо тобі амулет, який вкаже тобі на присутність тих, хто ходить, - Сільда простягла мені кулон. - Одягни так, щоб амулет торкався голого тіла, і він нагріватиметься, коли ходячі будуть в безпосередній близькості. Ще ми дамо тобі ножиці, якими ти зможеш розрізати тканину світобудови в будь-якому місці, оскільки Та Сторона знаходиться скрізь, тільки на іншому рівні реальності. Але дірку залишати не можна, інакше звідти полізуть усі, кому не ліньки. Як тільки ходячі підуть, розріз слід зашити голкою, - Сільда простягла мені скриньку, в якій лежали великі ножиці і велика голка з товстою ниткою, що ніби ворушилася сама по собі. Після того, як все завершиться, скриньку разом із чарівними інструментами слід повернути нам, залишати їх у світі небезпечно, сам розумієш. Для цього ми відпустимо з тобою Неждана, якраз він зможе попрощатися з рідними, а потім повернеться зі скринькою в лабіринт.

Неждан радісно подивився на чарівницю, потім на мене. Бабусю побачити йому дуже хотілося. Та я зараз про нього не думав. Турбувало зовсім інше.

Кулон, ножиці і нитка з голкою? Оце і є легендарна зброя супроти тих, що ходять? Оце її так дбайливо ховали від людства? Не жирно… Чи й варто було пертися у лабіринт, щоб отримати таке? А ще перстень, який має звільнити відьмаків від дії Мальторського каменю. Він же не діє! Ярик так і не з’явився в моїй голові.

І що мені в такому випадку робити?

- Отже ви знаєте, що я – не Яр Буйний… - прошепотів.

- Давно знаємо.

- І вас це не бентежить?

- Ти – не нечисть, не нежить. Ти – не зло. Навпроти.

- Ви праві, я – звичайний юнак у своєму світі, не відьмак. Мене звуть Слава…

- Ти відьмак, Слава. І від цього нікуди не подінешся.

- Тоді можливо ви знаєте, хто закинув мене до цього світу?

- Шляхи богів несповідимі, - розвела руками Мірам.

Та я знаю, хто грає нашими долями. І маю їх переграти.

- Можливо, ніхто з цього світу не був готовий, щоб зупинити ходячих, і тоді боги призвали героя і іншого світу…

- Шановні Сільда і Мірам! Якщо вже вам відомо, що в тілі Яра Буйного я, дух з чужого світу, що ненароком потрапив сюди, то повинен вам повідомити, що перстень не діє! Я надів його на палець, але Ярик, з яким я здружився і хотів би йому допомогти, не повернувся. Я зовсім нічого не відчуваю! А це означає, що нічого з нашої затії не вийде. Зачарованих відьмаків не повернути, тих, що ходять, не здолати…

- Перстень працює, просто Яра немає в твоїй голові, тому він і не в змозі озваватися, - спокійно озвалась стара.

- Де ж тоді він?!

– Коли Мальторський Вогонь намагається оволодіти людиною, дух її противиться рабству і намагається втекти. Останнім відьмакам тікати було нікуди, і вони пали, не в змозі протидіяти могутнім чарам. Але Яру Буйному це вдалось. Ми вважаємо, що він використав для втечі твоє порожнє тіло, бо ти й досі залишаєшся зв’язаним із ним... 

Ось так поворот!

Моє тіло живе! Мені є куди повернутися! Це найкраща звістка, яку я отримав після переселення до цього світу! Зрадів я безмірно!

- Значить, моє тіло живе! – вигукнув радо. - Я був би щасливий повернувся до нього, залишивши це Яру! Чи не можете ви підказати, як це зробити?

- Не можу стверджувати, що точно вийде, але спробувати можна, - сказала Мірам. - Результат залежить від багатьох факторів: в якому стані твоє тіло у тому світі, як довго ти знаходився в чужому тілі, від сили духу твого та Яра Буйного, і від багато чого іншого. Я напишу тобі рецепт. Якщо ти загинеш під час війни з тими, хто ходить, то він тобі не знадобиться. Але якщо все вийде, і ти зможеш врятувати цей світ і врятуватися сам, то знайдеш найстарішого й найдужчого чаклуна та попросиш зварити за цим рецептом зілля. Ти повинен випити три рази по одному ковтку протягом однієї доби. Якщо вип'єш більше, то твій дух може покинути це тіло і не повернутися в своє, а загубитися серед світів або взагалі розовтілитися. Якщо менше – не вистачить сили, щоб розірвати зв’язок з тілом Яра Буйного. Так що, запам'ятай добре, відьмаче: тричі по одному ковтку. Та не забувай, що зараз у твоєму тілі знаходиться відьмак, осліплений, переляканий, не менш, як ти, коли потрапив у пастку його тіла. З ним ще треба домовитись, щоб ви обмінялися місцями. Якщо ж нічого не вийде, ти залишишся в цьому тілі назавжди.

Добрі новини.