Глава 24. Підготовка до бою.

Мені постелили у кімнаті міського управителя. Нарешті справжнє ліжко! Нарешті перина! Нарешті висплюсь!

Ага. Треба спершу якось достукатись до відьмака і розпитати про гідру, інакше зранку підскочу, побіжу на бій праведний, а з ким і не знаю. Чого очікувати – не відаю.

- Гей, Ярику! Я тобі, звісно, співчуваю, але настав час вийти з депресії і розповісти мені, кого ми завтра вбиватимемо і як!

Мовчання. Значить, по-хорошому не виходить? Гаразд. Я вмію бути жорстоким, коли справа стосується виживання.

- Ти, Ярику, одинадцять років про матір і не згадував навіть...

Тяжке зітхання:

«Згадував…»

- А звістку хоч раз про себе послав?

"Думаю, батько щось передавав..."

- До чого тут батько? Я говорю про тебе! Ти не цікавився, як там мати одна однісінька, чи жива, чи здорова, чи не потребує допомоги! Тобі простіше було не думати про неї! А тепер ти раптом жах як страждаєш!.. Та вона могла померти десять років тому, ти навіть не знав би про це! А про сина ти до сьогоднішнього дня й гадки не мав! Може, ніколи б і не дізнався про нього, коли б я не повів тебе у Великі Луки! Можливо, твій батько знав, але тобі, йолопу, не казав до часу.  Можливо, років через шість він би розповів про дитину, бо у шістнадцять, як я зрозумів, відьмака має забирати та виховувати батько, тобто ти! Але Крант загинув! Ця таємниця могла назавжди залишитися таємницею! Наскільки я знаю, ти до мандрів раніше схильності не мав! Та й навіщо мандрувати, коли напитися та побитися можна і вдома! А тепер ти раптом почав страждати і про забуту матір, і про ніколи не бачену дитину? Я починаю погано думати про тебе, Ярику, точніше, ще гірше, ніж раніше!

«Так, я черствий, невдячний егоїст! Я не гідний жити далі!..»

Принаймні я його розбудив.

- Ти, може, й недостойний. Але наберися сміливості хоча б помститися за матір та сина! Розкажи мені все про гідру, підкажи, як убити цю тварюку! Бо інакше і ми з тобою поляжемо безславно. І ніхто про нас добрим словом не згадає!

«Ти маєш рацію, Славе Славний, ти, як завжди, правий… Але, мені важко думати… Що ти хочеш знати?..»

- У моєму уявленні гідра - це чудовисько, схоже на змію або дракона, але має дев'ять голів. Причому, коли відрубаєш одну, на її місці одразу виростає  нова, або й дві нові. Своїм хвостом вона може задушити людину, а її дихання отруйне.

«Славе, але така істота не може існувати! Як на одній шиї можуть вирости дві голови та ще й так швидко? У вас, що, водяться такі чудовиська?!»

- Водилися. Дуже давно…

«Думаю, це все вигадки. У сенсі, герої часто перебільшують свої подвиги».

– Не знаю. Не важливо, розкажи, що за тварюку називають гідрою у цьому світі!

«Сама назва говорить про себе. Гідра – пов'язана із водою. Живуть вони біля великих тихих вод, швидше за все, біля озер, у печерах. У тілі цього чудовиська розміщений величезний м’язовий мішок, в якому міститься запас води. Він починається в районі грудей і закінчується в товстому хвості, тому таким хвостом вона точно не зможе задушити нікого. Вода у утробі гідри змішується з її отрутою і отриману суміш вона вистрілює тонким, але потужним струменем на великі відстані, щоб захиститися або пополювати. Отруйна вода, потрапляючи на тіло, починає його роз'їдати, завдаючи жахливого болю. Оскільки гідра зазвичай цілиться у вічі, то нещасна жертва моментально втрачає зір і неспроможна чинити опір. Почекавши, доки жертва ослабне, гідра спокійненько поїдає ще живу плоть…»

Після опису гідри мені дурно стало. Жере живу плоть?!

Тут Яр теж уявив, що саме така доля, швидше за все, і спіткала його рідних, замовк і схлипнув.

- Можливо, твоя мати та твій син зуміли врятуватися, - вирішив хоч трохи обнадіяти його. – Коли вб'ємо гідру, почнемо їх розшукувати.

Надія – велика справа. Ярик продовжив розповідь.

«Отруєної рідини в гідрі багато, вистачить і на сотню людей. До того ж вона, як я зрозумів з розповіді, молода і якраз набула сили, від'ївшись на легкодоступних харчах. Її голова, спина, вся верхня частина тіла вкрита такою твердою лускою, що не розрубати ні мечем, ні сокирою. Нижня частина трохи м'якша, але ж вона не підпустить ворога близько, коли у неї самої є така далекобійна зброя. До того ж, вона добре літає. Вбити її практично неможливо. Відомий випадок, коли гідру зі зламаними крилами заманили в пастку, в яму, наповнену сухою травою, підпалили, кидаючи смолоскипи, і так знищили. Але навіть при цьому багато людей постраждали від її отруйних плювків. Я не знаю, Славе, яку дати пораду. Я не знаю, як убити чудовисько. Я не можу тобі допомогти!

- Ти вже допоміг, Ярику, тим, що все розповів. Тепер моя черга діяти. Щоправда, виспатися, як мріялося, не вдасться, але… життя дорожче. Все одно, з цього човна нам не зістрибнути, отже слід максимально приготуватися.

Як завжди, моє уявлення виявилося невірним, і істота, названа перекладачем «гідрою», виявилась зовсім не тією істотою, про яку я думав. Краще це чи гірше, хто його знає? Але, уявивши, з ким мені доведеться завтра зустрітися, я почав намічати план дій. Поспати, хоч як хотілося відпочити, не вдасться. Немає на це часу.