Глава 19. І знову кошеня. 2.

Та хай і котячий відьмак. Мені він нащо? Я ж не нянька, щоб з ним возитися. Оте ще вигадав Ярик.

- З дуба звалився? – запитав я.

«Звалився. Ми звалилися. А, що, ти, Славе Славний, вже забув?»

- Та я не про те. Просто, говорять так у нас, коли хтось несе нісенітниці. Як я можу взяти кошеня із собою? Я весь час у дорозі, їсти, найчастіше, і самому нічого. Молока, точно, нема де взяти. Мені, що, вкрасти козу і водити за собою?

«Ідея непогана… Але ж, відьмаки – не злодії…»

- Взагалі-то, це жарт був. Просто ти радиш нереальні речі. Єдине, що я можу зробити для цієї істоти – не викинути по дорозі, не залишити напризволяще, а донести до найближчого селища і віддати у добрі руки. Якщо, звісно, сам дійду. Щось мені недобре…

«Я відчуваю… Отрута діє, можемо і свідомість втратити, а в лісі це небезпечно… Слід скоріше дістатися людського житла. Ми збиралися йти у Великі Луки, але це надто далеко, не дійдемо. Отже, слід звернути або у Нижні, або у Верхні. Здається, тітка Маха казала, що Верхні ближче розташовані...»

– Зате йти до Нижніх буде легше. Вниз котитися – не вгору лізти.

«Згоден, Нижні, так Нижні. Тільки поїсти спочатку треба, швиденько, інакше зовсім не вистачить сил».

- От із цим не можу не погодитись.

Я через силу піднявся на ноги і вдягнувся, дістав хліб і окіст (у Середніх Луках мені теж зібрали продуктовий пайок за допомогу у пошуках ведмежого хутора).

- М-м-м... Запах який... - потягнув носом, нарізуючи м'ясо.

«Славе Славний, – почувся голос відьмака. – Мене ще одне турбує…»

- Що бджолині дітки виберуться?

«Ні, Славе, хоч у них і міцні щелепи, ні камінь, ні залізне дерево їм не прогризти. Тим більше, що, не покуштувавши при народженні меду, вони швидко ослабнуть і загинуть».

- Що ж тоді турбує тебе?

"Мед".

- А що не так із медом?

«Ми ж його проковтнули, коли впали з дерева!..»

- І в чому проблема?

«Я вже казав, що мед – дуже рідкісна речовина, бо його надзвичайно важко здобути.  Його використовують чаклуни в деяких зіллях та ритуалах, додаючи мізерну кількість! А ми проковтнули стільки відразу!

- Та там така крихітка була!..

«Результат роботи цілої бджолиної сім’ї, розрахований на сотню бджолят!»

- І як же діє ваш мед на людину?

«Я… не пам'ятаю. Може, батько й розповідав, але я не надав значення, не думав, що колись стане в нагоді…»

- Ех, ти, відьмак-недоучка! Та гаразд… Ти щось незвичайне відчуваєш у собі?

«Я?.. Ні…»

- От і я нічого не відчуваю. Дивись, не злітаю, невидимим не стаю, блискавки з пальців не зриваються. Швидше за все, вся слава меду в тому, що його мало і важко дістати. А так… У моєму світі багато меду, і славиться він тим, що позитивно діє на здоров'я. Думаю, дія меду у вашому світі аналогічна… Е! А це що таке?