Глава 16. Маха і ведмеді. 3.

Гріг вихопив повідець із рук сина і пустив псину до хати. Я, судячи з місцевих мишей, думав, що й собаки тут на кшталт собаки Баскервілей, але ця істота нічим не відрізнялася від земних мосьок. Дрібна, худа і зла. Нічого з себе не являє, а гавкає і кидається на всіх поспіль. Звичайно, якщо вона, і справді, натаскана на перевертнів, то чує сина Махи, що ховається в іншій кімнаті. Треба рятувати хлопця. Я підхопив на руки кошеня, що перетворилося в шиплячу кулю через густу пухнасту шерсть, що встала дибки від жаху, і постарався надати голосу гнівних ноток:

- Безглузда твія собака! Надурили тебе, Гріге! Дарма десять срібників віддав! На вітер викинув! Сам дивися: нічому вона не навчена, проста бродяча псина з вулиці! Кошеня мені налякала! Воно, що, теж перевертень?

- Знав я Кранта, - сказав один із мужиків, що чекали на розв'язку на подвір'ї. - Добрий відьмак був, поки не згинув, життя таких, як ми, захищаючи. І син у нього був, це точно.

- Вгамуйся, Гріге, - крикнув другий. – Відьмак це. Глянь, скільки амулетів на шиї. Та й вигляд благородний.

Справді? Це коли вже тиждень минув після лазні та гоління. Заріс знову увесь. Мазь допомагає, але не сильно. Борідка виросла, але ще терпимо. Вигляд маю брутальний, як на мій погляд, але доглянутий, що приємно.

Розправив плечі, кашлянув, прочищаючи горло:

- Якщо у вас так відьмаків зустрічають, то я іншим передам, щоб не заходили, навіть коли допомоги просити будете... А вам ще не раз доведеться...

Чоловіки занепокоєно загули.

- Гріге, телепню! Дай Масі спокій!

- Та я її й не чіпаю! – огризнувся той. - Махо, де твій син? Напевно, у лісі бродить у шкурі ведмежій!

- Спить він, весь день ліс рубав, втомився, мабуть...

- Та тут я, - повільно, немов сонно, промовив Василь, визираючи з-за материнської спини. — Хіба поспиш, коли дядько Гріг божеволіє. І що тобі на печі не сидиться, старий хричу? Не пробачиш мамці моїй, що  колись відмовила тобі?

Знадворц пролунали смішки. Косматий ще більше розізлився.

- Перевертень він! Син перевертня і сам перевертень! Чуєте, як собака гавкає?!

- Дура - твоя собака, повторюю! - Я став між псиною, що рвалася, і тіткою Махою з сином. – Вона на всіх гавкає, на мене, на тітку Маху, на сина її, на кошеня… Я, як відьмак, одразу почув би, якби Василь був перевертнем. Людина він. А ти краще забери свою псину, а то я зараз одним стусаном дух з неї виб'ю! Пропадуть твої срібники!

- Гріге, годі дурити, - крикнули з вулиці.

Косматий, нарешті, відступив.

- Гаразд, ідемо, - крикнув він, - але з першими променями Солара та Фора рушимо усі гуртом на ведмежий хутір і знищимо його на корені! Всі зі мною? Відьмака із собою візьмемо, хай допомагає ліс від нелюдів очистити!

- Та гаразд, гаразд, - відповіли голоси. – Підемо…

Чоловіки позіхали і поспішали урвати хоч трохи від перетнутої ночі.

Коли на подвір'ї затихло, я зачинив двері, сів на лаву біля столу і кивнув господарям будинку:

- Так, розповідайте усе, як є...

- Іти треба на хутір ведмежий, попередити, щоби тікали! – рвонулася бабця.

- Зараз не можна, - похитав головою я. - Цим ви, тітко Маха, тільки переконаєте всіх у правоті Гріга. Розкажіть мені все, а я подумаю, як вашій біді зарадити.