Глава 12. Мишача помста. 3.

Трах! Я встиг спіймати на вістря сокири вишкірену пащу миші, що летіла прямо на мене.

Звідки?!

Ох! Тварюка, що проскочила через вікно праворуч, уже кинулась на мене. Ледве встиг відбити її обухом. Відлетіла, немов футбольний м'яч, до стіни, вдарилась із гучним звуком, сповзла на підлогу, але не здохла! Піднялася, спираючись на передні лапи, з'єднані зі шкірястими крилами і, шиплячи і погойдуючись, поповзла у мій бік.

А це ще що? Миша, що пролізла через вікно зліва, вже вчепилася зубами в мій чобіт! Я машинально труснув ногою, потім приклав її сокирою. Добре, що при цьому нахилився. Нападаюча ззаду тварина промахнулася, і пролетіла за інерцією вперед. Вбити її одним ударом не вдалося. Юрка миша металася то в один бік, то в інший, намагаючись вчепитися зубами в руку. А тут і відфутболена очухалася, щоправда, злетіти в неї не вийшло, але вона активно стрибала, нападаючи на мене, як якась злісна моська. Я, штовхнувши чоботом, відкинув її вбік, і все-таки зумів потрапити сокирою по тварі, що шугала переді мною. Миша впала і застигла безформною купкою. А та, яку я штовхнув, уже поверталася на бойові позиції. Краєм ока встиг помітити, що крізь вікна протискується вже наступна партія, а хтось розхитує і дряпає двері.

Ой, недобре!..

Примарна дівчинка знову з’явилася у своєму кутку, може, вона нікуди й не зникала, просто мою увагу займав бій. Вона аж підстрибувала, намагаючись привернути до себе увагу, і знову вказувала мені за спину. Я озирнувся і встиг збагнути, звідки ззаду беруться миші. Вони примудрилися пролазити через трубу, і бура вухаста голова вже виглядала з печі, що напіврозвалилася. Я вкотре відфутболив настирливу мишу, що нападала на мою ногу, і щосили вдарив обухом по печі, з якої вибиралася чергова. Не прогадав, потрапив по черепушці, заразом завалив прохід, позбавивши звірів можливості підібратися ззаду. Але за цей час дві нові тварюки пролізли через вікна і нападали на мене з обох боків. Та ще й знов поверталася, шкутильгаючи, відфутболена.

Не встигну!

Примарна дівчинка з жахом закрила личко долоньками.

У голові майнула підказка відьмака: «Ніж!»

Точно! За халявами чобіт у зручних чохлах лежало по три ножі! Я б і не згадав у запалі битви!

Я вихопив ножа з лівого чобота і кинув у мишу, що нападала праворуч, тут же схилився за ножем, захованим у правій халяві, і кинув, майже не цілячись, ліворуч. Мабуть, тіло моє підключилося, і обидва леза знайшли свої жертви. Ногою наступив на миша, який вже не раз послужив мені футбольним м'ячем. Більше я з тобою не гратиму! Обух сокири опустився на тушку, та затріпала крильцями і затихла. Фух! З цим покінчено.

Та скільки ж їх? З вікон вже зістрибували чергові представники мишачої породи, яких я тепер зненавиджу до кінця свого життя, точно. А двері тріснули під натиском і в щілині з'явилася шипляча моторошна морда. Більше нічого не пам'ятаю. Закрутився вовчком, розмахуючи сокирою праворуч і ліворуч. Замружився, коли крилата тварюка ледь не вчепилась мені в очі. Очі зберіг, але кігтиста лапа ковзнула по скроні і залила обличчя кров'ю. Не в змозі бачити, що відбувається, я затято продовжував махати своєю зброєю. Всі думки кудись поділися. Залишився лише інстинкт виживання. Я махав і махав навсібіч…

А коли зважився зупинитися і протерти очі, то здивувався тиші, що зависла.

Миші закінчились..