Глава 10. У похід! 3.

«Хто-хто, кажеш, небезпечний? Комарі? А що, вони такі ж великі, як мурахи? – жахнувся я.

«Крапельку дрібніші».

«Е-е-е! Я тоді лісом далі не піду! Мені тільки комарів-вбивць не вистачало!»

«Славе Славний, не знаю, як у вас, а у нас комарі тримаються від людей подалі. Зілля з полину, що відлякує шкідливих комах, вміє варити навіть дитина, ним просочується і одяг, і меблі, і весь будинок, оббризкуються домашні тварини та й усі подвір'я. Тож не бійся, комарі до нас не наблизяться!»

Трохи заспокоїв.

«Далі…»

«Залишилися нелюди. Нелюд, як ти сам розумієш, це всі розумні істоти, які не люди. Я вже говорив про тролей, орків та гоблінів, які вже давно живуть пліч-о-пліч поруч із людиною. За своєю суттю вони теж нелюди, але так називати їх не прийнято, образяться. Вони, так би мовити, людиноподібні нелюди. Є й інші види, але вони нечисленні та намагаються на очі людям не потрапляти».

«Наприклад?»

«Наприклад, русалки, перевертні, ті, що ходять…»

«А ті, що ходять – це хто?»

«Про них майже нічого не відомо… Вважається, що це істоти, які можуть жити як на цій, так і на Тій Стороні, куди йдуть душі померлих. Вони небезпечні тим, що здатні за допомогою спеціальних каменів, що приносяться з Тієї Сторони, підкоряти собі інших розумних істот. А можуть і самі приймати вигляд інших людей чи нелюдей, тому їх дуже важко впізнати. Мало того, вони навчилися приховувати свій запах, який зазвичай чують відьмаки. Але, на щастя, останні ходячі були знищені відьмаками, що об'єдналися, ще чотириста років тому, так що зустрічі з ними можна не побоюватися».

«Це тішить».

«От і все, що потрібно тобі знати про нечисть, нежить та нелюдь. Коли вони викликають проблеми та дошкуляють розумним расам, відьмакам доводиться боротися з ними. Та частіше - з реальними тваринами, які інколи бувають доволі небезпечними. Це можуть бути різні види драконів і змій, павуки, миші, та багато кого… Труднощі в тому, що тварин відьмак не може відчути і доводиться полювати, як звичайній людині. Але я вже розповідав, що відьмаки можуть народжуватись не лише у розумних рас, а й у різних видів тварин. Вони більші, сильніші, розумніші, ніж їхні родичі, і, зазвичай, стають ватажками зграї. От їх через спорідненість ми можемо відчувати».

«Після зустрічі з вашою мурахою вже починаю побоюватися навіть мишей!» – хмикнув я.

Дивний, дивний, дивний світ. Драконів тут класифікують, як звичайних тварин, а серед мишей чи мурашок може народитися власний відьмак. Я тільки головою хитав, слухаючи Ярика.

За розмовами день пройшов непомітно. Тим більше, що краєвид різноманітністю не радував. Все ті ж дерева, чагарники, до незвичайного кольору листя та неба я вже почав звикати. Пару разів зустрічалися струмки, тож чистої води було доволі, їжі, накладеної корчмарем, поки що  вистачало.

На мій подив, представники фауни не показувалися. Іноді чулися голоси птахів, хрюкання та інші звуки, але, думаю, я так тріщав сухими гілками, коли йшов, що вся живість розважливо встигала розвіятися…

Ох, щось у носі засвербіло...

Я почав терти його щосили, як раптом почув у голові крик Ярика:

«Бережися!».