Епілог. Рік по тому

Я лежав на ліжку і дивився у вікно. Осіннє сонце зігрівало своїми променями. Як в останній раз. Чомусь перед зимою або темрявою сонце завжди світить яскравіше… Перед бурею, дощем. При заході. Напевно, і в переддень віками очікуваного-обіцяного Страшного суду воно буде світити, як і зараз. Так само засліплююче.

Двері шумно відчинилися, і вона виникла на порозі. Осяяла все навкруги. І мене! Так, як не під силу жодному світилу.

Моє власне сонце.

Примружилась. Насупилась. Подивилася з докором та з неповторною насмішкою. Не витримала – засміялася. Жбурнула великий в мене конверт.

– Ось, твої астрономи тебе викликають, – пирхнула та з розбігу плюхнулася поруч на постіль. – Буде якийсь важливий з'їзд. Всіх важнюків туди запрошують. Та що я тобі розповідаю: ти і сам, напевно, знаєш. Ти ж серед них найважливіший важнюк. Так? – вона в очікуванні подивилася на мене.

Я зітхнув. Вже і запрошення прочитала! Не посоромилась відкрити мій конверт.

З подивом відмітив, що він цілий. Не пошкоджений ні разу. Як же дізналася про мій останній від неї секрет?

– Я попросив би не плутати астрономію… звісно, дуже глибоку та багатогранну науку… але ж з астрологією! – знанням, що дає відповідь на будь-яке питання, відкриває кожні двері, пов'язує світ простих смертних зі світом природи, небесних тіл. Астрономія – лише невеличка частина цієї системи, маленьке зернятко у цілому космосі. Астрологія поєднує в собі і вивчення устрою світу й складного впливу небесних тіл та їх розташування на долю кожної людини й людства в цілому, і силу-силенну різних практик, які допоможуть пізнати себе, передбачити будь-яке…

– Сказала людина, котра так завзято висміювала магію та ритуали відьом, – схилила голову Олена і подивилася так, як «тільки вона». Хитро і любляче відразу.

– Оце ти порівняла! – вибухнув я. – Набір хаотичних навичок-умінь, ніким і нічим не підтверджених й не вивчених, з наукою, знанням…

– Лженаукою… – поправила відьма.

– Ій, – задихнувся я.

– …якщо зважати на думку сучасної науки, – пішла на поступки Олена.

– Я не зважаю, – махнув я рукою.

– А ось з недоведеністю магічних ритуалів я б посперечалася, – продовжила Олена. – Не завжди для того, щоб пересвідчитися, що щось діє, треба піддавати це раціональному роз'ясненню. Іноді достатньо просто вірити та спостерігати. Ти же власними очима бачив, як мої знання допомогли відшукати причину постійних колапсів у вашому філіалі.

– Того жалюгідного диверсанта? – розсміявся я. – Який раптово зник тоді увечері, а потім на наступний ранок приперся на нараду з забинтованою лапою… рукою? Та для того, щоб зрозуміти, хто він є, встановити його зв'язки з нашими найбільшими конкурентами, мені б не знадобилася жодна з давніх практик! Просто багаторічний досвід і трошки уваги. У нього ж і так все написане на лобі – тільки читай.

– Але ж допомогло? – розтягнула губи в посмішці Олена. – Встановити мені – без багаторічного досвіду, з використанням лише хаотичних навичок-умінь?

– Допомогло, – погодився я. – Але це може бути простим співпадінням.

– Та й в тебе, після того, як запропонував мені рівно через місяць після знайомства жити разом, справи різко пішли вгору, – не повела вона і бровою. – І кар'єрний ріст, і розвиток, і достаток.

– Звісно, виросли, – скривився я. – Після того, як цей твій дядько… цей підступний Крош… Крушельницький, тобто, – виправився я. – Хитро спланував наше знайомство… підлаштував. А потім відчалив на заслужений відпочинок, передавши мені керівництво підприємством. Котре пішло вгору, до речі, лише завдяки наполегливій праці, раціональному плануванню, досвіду… – Я багатозначно постукав себе пальцем по скроні.

– Безумовно, – поспішила Олена... Запізнилася.

– І це ж треба було так мене обдурити, – завів я стару шарманку. – Цьому Крошу! Цьому старому відьмаку! Це ж треба було так все спланувати… «У нас проблеми, потрібна відьма…» Ух, Крош! Крошивнюк! А як він, до речі, добився того, що обрав я саме тебе? – запитав хвилююче давно, чого не міг зрозуміти скрізь призму досвіду та раціонального тлумачення. – На сайті було безліч різних відьом.

– В будь-якому офісі знають, хто є головними чаклунами, – примружилася моя любов.

– Айтішники! – всполохався я. – І ці також! Відьмаки та їуди! Тобто я на стрілочку натискав, а вони мені знову-те-саме ту картинку? З Елеонорою Всевидючою?

– Просто всі дуже турбувалися про тебе. Важке розлучення, зрада. Кожен хотів допомогти.

– А світло? – не вгамовувався я.

Олена мовчки подивилася.

– К-р-о-ш!

– Він турбувався більше всіх. І давно вже обрав собі на заміну. Тут навіть байдуже – зі мною чи ні. Він тебе справді дуже любить. І поважає саме за властиві ділові якості.

– Я його теж поважаю, – пробухтів я. – Хоч він і старий підступний відьмак… А мій пошкоджений о клавіатуру палець? – знову завівся. – І зламана кавомашина?

Олена подивилася своїм хитрим блакитним поглядом:

– Дядько тут не до чого.

– Відьмочка, – кивнув я і поцілував її у маківку. Однією рукою погладив козу. Завжди мені смішно, як вона невідступно ходить за Оленою. А ось спати пристосувалася кудлата саме в моїх тепер ногах. Жаба, дякувати чаклунству та вищим силам, відпочиває у своїй банці на самоті. – Ну і що ти зараз бачиш в своїх ворожіннях? Як буде далі все у нас?