Відьмина мрія.

Баба Яга широко посміхнулась ротом, в якому якраз один зуб і залишився. Небо посвітлішало і дощ припинився. Вона ляснула у долоні, і я раптом відчула себе у тілі старої. Жах! Зморшкувате тіло, каліка однонога, ще й у роті єдиний гострий зуб!

- Ні! – заволала я скрипучим голосом. – Так не піде! Ми не так домовлялися! Не буду я твоє бажання виконувати, стара інтриганко!

Зверталася я до власного тіла, у якому зараз хазяйнувала відьма, і від цього ставало ще більш моторошно.

- Та добре, добре! Зараз все виправлю…

Яга знов ляснула у долоні. Я, як і раніше, сиділа на ганку, і вигляд мала старої відьми, тільки відчувала себе собою. Провела по щоках – гладкі, ухопилась за кістяний протез – свою ногу відчуваю, язиком усі зуби намацую. Але виглядаю бабцею-інвалідом.

- Так краще? – запитала моя копія.

- Навіщо це? – підняла на неї вологі очі.

- Це ж тільки мара. Вона може змінитись, розвіятись, та хай побуде. Що, як за цю годину ще когось занесе? Треба, щоб антураж був, як годиться.

- Та хто мене тут побачить? Самі казали, що нечасто такі, як я, трапляються.

- У власному тілі – так.  Зате багато хто залітає у сновидіннях. Їх ти одразу впізнаєш, бо матимуть вони такий образ, який закладено у підсвідомості дитячими казками.

- І що я маю тоді робити?

- Підіграєш трохи, ти ж казки у дитинстві читала.

- А навіщо ви мій образ узяли?

- Приміряти. Просто цікаво, як у такому вбранні можна ходити. Якщо тобі не подобається, можу набути будь-якого вигляду.

Моє обличчя попливло, і ось вже переді мною жінка років тридцяти, миловидна, фігуриста, сексуальна. Єдине – в моєму одязі, лише змінила колір, трохи подовжила плаття і вкоротила підбори.

- Так буде краще? – запитала Яга.

Я кивнула.

- Так ти готова, Валеріє, стати Бабою Ягою?

- Добре, тільки на одну однісіньку годину, - нагадала я. – Яке бажання я повинна виконати?

Яга набрала урочистого вигляду і схвильовано промовила:

- Бажаю за одну годину прожити ціле життя на Вивороті Світу! Ляскай у долоні!

- А це можливо? – здивовано схилила набік голову я.

- Зараз саме ти виконуєш бажання, отже, для тебе все можливо.

- Хай буде так! – і я ляснула у долоні.

Відьма зникла в ту ж мить, а я залишилась одна на ганку. Сподіваюсь, що не надурила вона мене? Бажання прозвучало чітко: прожити ціле життя за одну годину. Хоч і здається неймовірним, та тут, на Межі усе неймовірне.