Глава 44. Або я покличу служницю

- Виходить, що з вибором я не помилився, - взявши зі столика поряд з диваном графин з бурштиновим напоєм, він налив собі трохи в склянку, зробив ковток. - Так от, дорога дружино, в ті дні, коли тобі необхідно буде відвідувати відьмину хатину, добиратися будеш на коні.

- А як же я знайду в такому разі дорогу? - раптом сполошилася я, згадавши, що досі потрапляла до таємного місця крізь вхід до підземелля.

- Я промовлю магічне закляття, і кінь сам привезе тебе куди потрібно, - хмикнув барон, відпиваючи ще ковток. - І як же тобі довелося прийняти дар відьми? Що, стара не змогла підшукати собі більш досвідченої та сильної дівчини?

- Так вийшло ... - приречено видихнула я, бо насправді, не була рада новим обов’язкам, тільки позбутися від них поки що не могла і не вміла.

- Що ж, жодних проблем, - заспокоїв мене барон. Допивши склянку, він підвівся та потягнувся. - Так… ось що я думаю, - він кинув недвозначний погляд в мій бік, - у мене виникло бажання…

- Але... Можливо... тільки вранці... добре? – розуміючи натяк, з надією протягнула я.

Бо боялася за своє здоров'я, як-не-як, а такі непомірні зусилля могли шкідливо позначитися на моїй здатності стати матір'ю.

- А ось у цьому якраз і проблема, - доливаючи з графина напій, продовжив барон. - Я ж тебе попередив - я й раніше не звик стримуватися, і не маю наміру робити це надалі. Як законна дружина, ти маєш виключне право на близькість зі мною, проте не зовсім впевнений, що тобі тепер це під силу.

- То що ж мені робити? - сповзаючи по подушках вглиб ліжка, схвильовано запитала я.- Тепер…

- Зважаючи на те, що це наша перша шлюбна ніч, я пропоную вибір – або ти змушена будеш терпіти, пересилюючи себе, або ж…

- Або ж?..- я злякано подумала про якесь чаклунство, про щось таке невідоме, що могло б мене шокувати.

- Або ж я покличу служницю, - перебив мої боязкі розмірковування барон.

- Служницю… - це просто не могло спасти мені на думку - дівчині, абсолютно недосвідченій в таких питаннях, до того ж я навіть не могла собі уявити - як це має все відбуватися - в ліжку мого чоловіка лежатиме інша? А де тоді буду я? Що, невже сидітиму у тому ж кріслі, що тепер він?

- Зоріно-Анно, люба, - Вольдемар підвівся та рушив у мій бік, - ти й справді ще невинне дитя, і я невимовно радий цьому, але…

- Але я не хочу, аби у першу ж шлюбну ніч, - я відкинула простирадло геть та з готовністю поглянула йому в обличчя.

- Ну що ж, усе за твоїм бажанням.

Мій чоловік був справжнісіньким чудовиськом, і тепер я в тому переконалась.

Коли все скінчилося, він турботливо вкрив мене ковдрою та ніжно прошепотів на вухо:

- Спи, дорогенька. Тепер можеш не хвилюватися, я збережу подружню вірність – але тільки до ранку.