Глава 40. Зніяковіння

Коли, загорнута в рушник і втомлена від купання, я увійшла до спальні, там на мене чекав мій чоловік.

- Ну і як ти почуваєшся, баронесо Жардинська? – спитав він, дивлячись палаючими від пристрасті очима.

- Чудово, -  знічено посміхнулася я. – А як там весільні гості?

- Управитель виділив кожному окрему спальню, і ваша матуся знаходиться в найкращих апартаментах.

- А як щодо Бучинського? - чомусь вирішила запитати я.

- Цей той юнак, який виконував роль посадженого батька? - хитро примружився Вольдемар.

- Ну так… - зніяковіла я.

- Я наказав поселити його в суміжній з нею кімнаті, тож…

- Боже! Навіщо? Чи ж не підозрюєте ви часом, що моя матінка і цей… Ажан, що вони… що між ними… – зам'ялася я.

- Усі пристойності дотримані, - скидаючи на землю плащ, яким були покриті його плечі, чоловік пройшов повз мене, прямуючи у бік ванної. - А решта ... Знаєш, Зоріно-Анно, твоя матінка - молода і чарівна дама, що заслуговує мати якщо не чоловіка, то, принаймні, коханця. І цей Ажан, як я встиг помітити…

«Невже барон настільки чуйна людина?» - здивовано проводжаючи поглядом його міцну статуру, подумала я.

Двері у ванну так і залишалися прочиненими, і за деякий час я вирішила поцікавитися, як саме буде митися мій чоловік, адже кам'яна ємність досі була заповнена тією купіллю, з якої зовсім нещодавно вибралася я. Зазирнувши крізь щілину, я просто обімліла, а потім… Різко відчинивши двері, увійшла.

- Бароне?! – тремтячою рукою я показала на одну зі служниць, що схилилася над водою і занурила туди обидві руки. - Як це все розуміти?

- Що саме? - з подивом піднявши брови, Вольдемар повернув до мене цілком вдоволене обличчя.

- Це? Вона… що ця дівчина робить там… руками…

- Господи, баронесо Жардинська, звичайно ж, служниці допомагають мені митися.

- Але ж вони жінки!

- Невже тобі було б приємніше, коли б ти застали за цим заняттям когось із юнаків - конюшого, камергера, або посильного?

- Ні, але ... ви ж наче одружені ... - промуркотіла я, спостерігаючи, як безсоромна красуня нахиляється все нижче над ванною, а її не в міру пишні груди майже вивалюються з мокрого ліфа.

- І що? - хмикнув барон, дозволяючи служниці терти своє тіло під водою, тим часом його руки, ніби самі собою потяглися до її безсоромно виставлених на показ принад, а на поверхні води промайнуло те, що я вперше побачила сьогодні на шлюбному ложі.

- Але ж! - обурилася я, вказуючи пальцем на дівчину, яка, кинувши терти стопи мого чоловіка, почала пестити його коліна, стегна…

- Тебе це занадто бентежить? – блаженно відкинувшись спиною на згорнуту валиком тканину, швидко підкладену туди іншою мийницею, майже простогнав чоловік.

- Так! - не стримавши емоцій, зойкнула я. – Це просто обурливо!

- Хм…

Доторкнувшись долонею до волосся дівчини, Вольдемар Жардинський обережно відсторонив її від себе. – Я якось не подумав. Розумієте, люба моя дружино, - і чоловік сів, зручно розкинувши руки і спершись спиною на мармуровий бортик, його чорні очі були зосереджені на моєму обличчі. - Мені вже ніби не шістнадцять, і навіть не двадцять, - сказав він, - і я - нормальний чоловік, який має певні потреби. Досі, як ви знаєте, я не був одружений, але все ж таки… це не забороняло мені задовольняти деякі свої потреби. Ось тільки це фізіологія, люба моя. І я не знаю, чому там вас вчили батьки, але ви повинні вже розуміти, що, доживши до цього дня, я набув деяких звичок, так що…

- Я не хочу із цим миритися, - тремтячою рукою я показала на дівчину, що смиренно стояла біля ванної, опустивши погляд.

- Для початку… просто от від цієї хвилини я забороняю тобі входити без мого дозволу туди, де я можу і маю право усамітнюватися - хоч би з ким, - поманивши безсоромницю пальцем, він кивнув головою, змусивши її продовжити своє заняття.

- Але ж! – звиснула я, гнівно закушуючи вуста.

 - Повертайся до спальні та чекай мене на подружньому ложі. Щойно закінчу митися, ми з тобою про все поговоримо, - голос барона знову набув нещодавньої м'якості, його повіки були опущені, і він кволо махнув у мій бік долонею.

- Як накажете, - немов якась там служниця, приречено пробурмотіла я.