Розділ 36

Кімната, яку мені виділили в цьому розкішному маєтку, виявилася просто неймовірною. Величезна, оформлена в стилі тропічного мінімалізму, з масивним ліжком під білосніжним балдахіном і затишними плетеними меблями. Щойно якийсь чоловік із персоналу заніс мою скромну валізку й тихо зачинив за собою двері, я залишилася абсолютно сама в цій теплій напівтемряві.

Але головним шедевром кімнати було величезне панорамне вікно на всю стіну.

Я підійшла ближче й м’яко відсунула скляну стулку. Кімнату миттєво затопив густий, заспокійливий шум прибою. Індійський океан дихав буквально за кілька десятків метрів від вілли. Це було до божевілля красиво.

«Ех, Майська... Шкода тільки, що купальника ти так і не купила», — єхидно нагадав внутрішній голос.

І справді — після кастетів Борюсіка, пластикових арсеналів Стаса та аеропортного дурдому нам було явно не до шопінгу.

Я вийшла на простору терасу й раптом помітила приємну деталь: у самому кутку вниз вели акуратні дерев’яні сходи. Справжній персональний спуск просто до океану.

Не втримавшись, я скинула капці й босоніж спустилася вниз. Ступні миттєво потонули в теплому, м’якому піску.

Навколо панувала глуха тропічна ніч. Оксамитове небо над Балі було настільки густо всипане яскравими південними зірками, що здавалося, ніби хтось розсипав над океаном мільярди діамантів.

Я повільно підійшла ближче до води й сіла просто біля лінії прибою, підтягнувши коліна до грудей.

Навіть уночі пісок зберігав у собі живе тепло сонця. Я машинально зарилася в нього пальцями, а наступна хвиля з тихим шелестом накотилася на берег і лагідно омила мої босі ноги.

Вода виявилася неймовірно теплою.

У голові миттєво промайнула думка: якби в мене зараз був купальник, я б із задоволенням пірнула в це темне зіркове море й попливла десь недалеко від берега, змиваючи з себе весь цей божевільний день.

Я мимоволі озирнулася на віллу.

Величезний маєток потонув у тиші й напівтемряві. Лише приглушене підсвічування м’яко відбивалося в басейні. Майже жодне вікно не світилося.

І саме в цю секунду в голову знову зрадницьки полізли ті самі думки.

Темна вілла означала лише одне: Андрій і Вероніка зараз десь там, нагорі. У своїй кімнаті. Разом.

Після довгого перельоту. Після всіх нервів і сварок.

Вони пара. У них спільне життя, спільні плани й свій світ, у який мені взагалі не слід було вплутуватися настільки глибоко.

У грудях знову гостро й боляче кольнуло те саме дивне відчуття, яке я так старанно намагалася задавити ще в машині та літаку.

Я міцно прикусила нижню губу й змусила себе видихнути.

«Припини, Злато. Просто припини про це думати. Ти тут лише тимчасова няня для його сина. Твоє завдання — вберегти Стаса, не видати Пані Зару й витягнути Захара. Все. Решта тебе не стосується».

Я сильніше зарилася пальцями ніг у теплий прибій, ніби намагаючись змити цим океаном зрадницький жар зі щік.

Але чомусь саме зараз нічне море більше не здавалося таким уже спокійним.

Тропічна ніч ставала дедалі задушливішою, огортаючи узбережжя щільним гарячим маревом. Мені стало неймовірно жарко. Відчуваючи, як одяг починає липнути до шкіри, я підвелася й рішучим рухом стягнула через голову легку футболку, кидаючи її поруч на сухий пісок.

Я залишилася лише в короткому спортивному топі. У сріблястому світлі зірок на моєму животі ледь помітно блиснув маленький пірсинг — мій особистий бунтарський секрет, про який у цьому маєтку ніхто навіть не здогадувався.

Дивлячись на темну воду, я серйозно задумалася над тим, щоб плюнути на відсутність купальника й просто зараз піти плавати. Навколо ж ні душі. Суцільна ніч, океан і тиша.

Я вже зробила перший крок до хвиль, як раптом у шумі прибою почулися кроки.

Повільні. Важкі. Абсолютно впевнені.

Вони лунали з боку дерев’яних сходів.

Усередині мене все миттєво завмерло, а серце зробило божевільний кульбіт і підскочило кудись у горло.

Я навіть не оберталася.

Мені не потрібно було вдивлятися в темряву, щоб зрозуміти, хто саме спускається до пляжу.

Я впізнала його по самих лише кроках.

За ці кілька днів я вже мимоволі вивчила їх надто добре.

Я завмерла біля самої води, панічно усвідомлюючи, що стою посеред нічного балійського пляжу з оголеним животом, у короткому топі, і чомусь саме зараз почуваюся перед його поглядом набагато беззахиснішою, ніж під час будь-яких допитів, митниць чи кримінальних халеп