Розділ 13

Після вчорашньої розмови з Зоряном, мені не спалося. В голові панувало безладдя,  наче ціла орда пройшлася й у кожного воїна була своя безсумнівно цінна думка. Спочатку канкан забацала ейфорія. Потім мрії виконали повний пристрасті, небезпеки й жадання пасодобль. І, як у брейк-дансі вразили своєю імпровізацією, енергійністю та запальністю сумніви.  Бо неймовірно висока ймовірність, що я почула те, що хотіла почути. Й мене мучило питання чи це він сказав серйозно, чи так за звичкою молоти язиком? Тож сон мене уникав, як тільки міг. Й вранці я була ніби розібрана на гвинтики. На життя я дивилася без ентузіазму, зібрала собі їжі й заникалася у кімнаті. З кавою в руках я повернулася до вивчення теми переселення душ.

   Віра в реінкарнацію поширена в багатьох релігіях, хоча іслам та християнство заперечують це. Але ж звідкись вона взялася? Кажуть, що в стані гіпнозу в багатьох людей з’являється відчуття, що вони жили в іншому місці та іншому часі. Й це все можна віднести й до ігор підсвідомості чи генетичної пам’яті…Хоча, версія «ніхто не вмирає назавжди» є спокусливою.

    Східна духовна практика вважає, що метою реінкарнації є розуміння людиною своєї природи й звільнення від тілесних бажань. Припустимо, що переселення душі померлої людини в нове тіло може бути. Але ж в нашому випадку, душу хотіли витягнути з тіла…Для чого? Які ж в мене є версії? Треба таки дізнатися більше про дівчину. Може справді, то якийсь заплетений шлях вбивства. Ну дуже заплетений. Чи в її тіло хотіли вселити іншу душу? Знову ж таки, чому в її тіло? НАВІЩО? І де взяли ту душу?

  В український історичних першоджерелах, неможливо знайти інформацію про реінкарнацію. Натомість існує багато опосередкованих свідчень, що такі уявлення побутували на теренах нашої країни.

   Як, наприклад, традиція обирати імена дітям князів. Зазвичай хлопчик первісток отримував ім’я діда по батькові за тією умовою, що діда вже немає в живих, якщо дід був живий, то прадіда. Іншим княжим дітям давали імена інших родичів. За тодішніми уявленнями носій імені діда успадковував не тільки ім’я, але й права на дідів уділ. Ця обставина свідчить про існування віри в те, що душа померлого приходила знову у світ живих у тілі дитини з його роду, яку називали на честь небіжчика…Й в різних регіонах України існували різні племінні традиції й різні напрямки язичеської релігії.

   В народній пам’яті навіть збереглися легенди про чіткий зв’язок лелек зі смертю та народженням дітей. Перша легенда про напад татар на село. Загинуло багато його мешканців інші потрапили в полон, лише немовлят залишили на згарищі, бо вони не змогли б витримати важкої дороги. Лелеки кликали козаків, але ті їх не почули, тоді вони взяли в дзьоби немовлят й понесли їх в небо, козаки почули дитячий крик й догнали орду та звільнили своїх рідних. Інша про те, як жили лелеки на хаті в якій були немовлята, розпочалася пожежа, господарів вдома не було й вони винесли дітей. З того часу й мають обпечені вогнем червоні лапи й дзьоб та обвуглені чорні крила. Й це все пов’язане зі складною формою обряду, що поєднувала кремацію з інгумацією, що своєю чергою пов’язане з культом предків.

  Уже хочеться уточнити в долі, навіщо вона мені підкидає оці всі неймовірно історичні справи? Ще й так невимушено, але невідворотно. Бо ж уся моя інтуїція стоїть на дибах й волає, що там є якась жирна капость. І в мене вже мозок скипить від усієї цієї інформації. Якесь просто суцільне місиво з думок.

   На волання з кухні реагую нервово, щось хочеться піти й роздати усім байти інформації. О, я можу! Відриваюсь від корисної інформації й плетусь на кухню. Нічого нового, Орися щось жує й в’яло огризається на Єлисея.

- Пришелепок! Ненормальний! – закочує губу Орися.

-  Та прибуде зі мною батіг, пряник та компроміс, – бурмочу до себе. – Єлисей, розколупати жінку цвяхом, довести до істерики, а потім це пережити…героїчно, але не дуже практично.

- Та їй усе не так! Вона всім недовольна.

- І? Нормальний стан для жінки. Ти собі тихенько сидиш й слухаєш це все фоном, аж доки від тебе не вимагатиметься якоїсь дії.

- Чого я маю це робити? – від надлишку почуттів розводить він руками.

- Буде гарне тренування перед знайомством з дівчиною твоєї мрії. Уяви, жінку треба слухати, кохати, розуміти. Звісно, якщо ти хочеш щасливих стосунків.

- Так, як тебе Зорян слухає? – невинно поцікавився він.

- Та піддістав ти вже! Якщо ти такий злий на весь світ, то зганяй до байкерів,  й з ходу заяви які вони довбодятли і я тобі гарантую, через пару хвилин твою злість, як рукою зніме.

- А чого ти на її стороні? – зайшов він на нове коло.

- Я на стороні здорового глузду.

А власне про сторони. Мені потрібна стороння допомога. Якщо дивитися на генний код українців очима археології, то народи, що населяли територію України зникали (трипільці, кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, авари, хозари, печеніги, половці) тобто асимілювалися з іншими. Однак елементи етнокультури та гени пращурів передаються нащадкам. Й мого життя забракне, щоб я змогла розібратися в якого з народів чи навіть поселень, чи якогось окремого шамана існував ритуал переселення душ. В крові населення будь-яких територій є гени усіх народів, що мешкали колись на тих самих землях. Та он навіть розріз очей Орисі, натякає, що в її генах явно були тюрко-татари.

  Та загалом, українці є носіями генів не тільки скіфів, сарматів, але й кроманьйонців прильодовикової Європи. І, як і усі люди планети ми є прямими генетичними спадкоємцями наших африканських предків (пітекантропів, австралопітеків). І якщо я ще трішки подумаю в цьому напрямку, то скоро дійду висновку, що джерела будь-якого етносу сягають палеозою й почну підозрювати попередників: мавп, динозаврів, земноводних і мікроорганізмів. Життя – дуже давня штука…