Глава 5

Померла, вона померла, але чому? Кажуть, серце, але так, як вона неслася до автобусу, то ніякими хворобами серця тут і не тхнуло.  Марша намагалась умістити це у голові, але щось не сходилось, і сильно.

А жінка екскурсовод продовжувала розповідь.

       Усе сталося, коли воні прямували назад.  Спочатку ця несносна дівчина діставала ії,  тих хто сидів з нею поруч, а потім раптово замовкла.    

       Усі зітхнули з полегшенням і тому нікому не прийшло в голову перевірити, чи все гаразд, коли це мовчання затягнулось. Поруч зі скандальною дівчиною ніхто не побажав сісти і тому Агнес мала можливість тихо померти у автобусі.

       Це виявилось вже на офісі, коли туристи вийшли з автобусу, а вона залишилась сидіти у кріслі.

       Тут жінка здригнулась, пригадуючи подальші події.

       З’ясувалось, що Агнес померла десь через півгодини після відправлення автобусу.

-Тут в мене мали бути великі проблеми – екскурсовод знов повела плечима, -  але є бог на світі. Ця кобила в страховому полісі вказала на відсутність хронічних хвороб, як і хвороб взагалі. А померла від ревмокардиту. Це така річ, що людина не може про неї не знати.

Тому страхова причепилася до цього і суд визнав, що наша компанія, а також я та водій невинні, внаслідок того, що кліентка подала про себе спотворену інформацію. Але – жінка підніла палець догори – Я готова присягнутися, що коли ми віїджали з офіса, вона була здорова, як кобила, і ніякого ревмокардиту в неї не було. Тут вона була у таролога, навряд чи та могла навести на неї порчу. Залишаєшься ти. Тобто ви.

      Марша таку логіку не визнавала, тому тицьнула пальцем у відповідь і заявила. -  В нєї був тот кулон, що я повертала. Це  є  артефакт і  він ії вбив.

      Але у голові у відьми вистроювались цікаві конструкціі, і для їх розвитку потрібна була детальніша інформація про цю Агнес. Тому Марша продовжила – І я скажу вам так. Цей артефакт може харчуватися болем і смертю, Агнес він вже знищив. Але хто був більш за все поруч з нею у ії останні часи? -  Це питання було провокативне, тому що Марша бачила, де сиділа Агнес, і, якщо в неї не було сусіда поруч, то ближче за усіх була жінка-екскурсовод.

      Та стала біла, як мука вищого сорту. Ії очі задавали німе питання « що ж мені робити?»

-Знайдіть мені адресу цієї дівчини – швидко проказала Марша. – так я зможу нейтралізовати артефакт. Ось моя пошта, як щось впізнаєте, одразу ж пишіть.

     Налякана людина діє швидко, тому вже   наступного ранку Марша отримала адресу та  телефон батьків Агнес. Вона одразу ж зателефонувала і домовилась про зустріч, отримавши згоду дуже легко, що трохи здивувало Маршу. Але були ще інші задачі, які слід було вирішувати, тому вона не дуже відволіклась на цей момент.

      Попутником Марші, котрий їхав у те ж місце, куди потрібно було відьмі, став чаклун Зак. В нього була машина, і, домовившись що вони разом скинуться на пальне, Зак погодився підвезти Маршу, куди їй було потрібно.

      Коли Марша увійшла до робочої кімнаті Зака, то перше, що їй впало в очі, були довгі чорні нігті чакуна, на кінчику кожного з яких поблискував білий стразік. Образ довершували чорне, як смола, волосся до плечей і чорні ж очі без райдужної оболонки. Ну, а одяг, звичайно, теж був чорного кольору, не вистачало тільки чорного плащу. Зак махнув рукою і запропонував почекати його на вулиці.

       Через п’ятнадцять хвилин з «Порталу в потойбічне» вийшов хлопець, вдягнутий в світлі джинси та сорочку, і, кинувши на нього погляд, одразу ж було зрозуміло, що він альбінос. Чак покликав Маршу до своєї машини, яка була вже далеко не новою, але у пристойному вигляді, і подорож відьми, яка стала зовсім не тим, чого вона чекала, почалась.

       Зак виявився дуже приємним попутником і, коли Марша трохи звикла до його блідого вигляду, то розмова пішла. Чаклун не питав, що знадобилось Марші у тому маленькому містечкі, куди вона прямує, але почав розповідати цікаві випадки зі своєї практики.

-Ти ж прокльони не насилаєш? – запитав Зак, і, отримавши  відповідь "ні", продовжив – Тобто у програмі «хвороба за бажанням» участі не приймаеш?

     Марша вдруге відповіла «Ні» і приготувалась слухати далі.

Виявилося, що «Портал в потойбічне»  пропонує своїм кліентам нову послугу, яку можуть надавати тільки чаклуні, які працюють з прокльонами.  Кліент спочатку приходить до чаклуна, і вибирає одну з критичних хвороб, які обов’язково потребують медичного втручання.

   Потім цей кліент звертається до страхової компанії і купує поліс за програмою, дє ця хвороба є страховим випадком, і якщо він стається, клієнту виплачують великі гроші.

• Там, звісно, і первинний внесок сума не мала – прокоментував Зак – Але шкурка варта вичинки, тому що суми по виплатах ну дуже великі.

Коли договір зі страховою укладено, клієнт чекає, в залежності від наявності терпіння, від двох місяців до півроку. А потім маякує чаклуну, що усе, можна працювати. Далі чаклун насилає на клієнта хворобу, згідно з умовами договору і той, відповідно, звертається у лікарню.

      Хворого обстежують, роблять МРТ або СКТ, усі аналізи, які потрібно. І, відповідно, цю хворобу знаходять, з медичної точки зору людина хвора і це доводять результати обстеження.

       Щоб не витрачати зайві гроші, клієнт найчастіше, відмовляється від прийому ліків, поки діагноз не підтвердять, мотивуючи це тим, що повинен отримати підтвердження страхового випадку.

     І отримує таке рішення, тому що він насправді хворіє, і це доводять клінічні результати обстежень.

   Коли стразова компанія приймає рішення на його користь, є два варіанти, як клієнти поводяться. Деякі залишаються в лікарні, і трохи ще знаходяться там, приймаючи лікування, деякі одразу ж повертаються додому, кажучі лікарям, що пігулки вона й удома приймати можуть. Але усі, як один, одразу ж після підтвердження, зв’язуються з чаклуном, що наслав прокльон, щоб його було знято.