Глава 3

        Джонні сидів у аєропорту і чекав на свій рейс. І був злий на весь світ, і, в тому числі, і на себе. Ця поіздка була настільки погана, наскільки він і передбачав, але чого ж хотіти, як що тебе посилають у ролі цапа відпущення. І казати " ніколи більше" також було безглуздо, тому що Джонні точно знав, що буде, та ще й не раз. Поки він працює на цю довбану корпорацію, то виходу в нього не було.

         Лише одна думка зігрівала і тішила Джонні, поки він давився несмачною кавою у аєропорті. Для своєї дівчини, Агнес, він віз такий подарунок, який вона зацінить. А, пригадуючи, куди вона зібралась поїхати, подарунок набував особого статусу і підвищував шанси Джонні на подяку. До того ж Агнес дуже полюбляла такі речі, але в них вдома вони коштували доволі таки дорого, а в цій країні ще не навчились цінувати єксклюзив, і тому прикраса обійшлась Джонні у досить помірну сумму.

       Джонні навіть витяг коробочку з кулоном і почав роздивлять його поближче, тому що на фестивалі не було часу та місця, де б він міг це зробити. Самоцвіт, як стверджувала майстриня, мав ім'я флюорит і був дуже насиченого фіолетового коліру. В ньому, як у морській воді, чергувалися великі шари фіолетового  та тоненькі - зеленого  кольору. Сам флюорит мав форму кристалла, і поєднувався із полімерною глиною. Джонні відкинувся на спинку крісла і, нарешті, розслабився. Йому стало рівно, що там чекає його по поверненню, і навіть, вперше за увесь час роботи з'явилась думка,  а, може, ну ії до біса, ту корпорацію. 

       У дитинстві Джонні мріяв стати захисников прав тих, кого ущімляють, але ця мрія так і залишилась в його тринадцятирічному віці. Та бажання допомагати людям десь тліло у його підсвідомості. І зараз Джонні знову подумав про те, що у світі стільки людей, які нікому не вірять і розчарувалися в житті, і, хоч неможливо врятувати всіх, та можна спробувати хоча б допомогти тим, хто поруч.

       Коли прозвучала об'ява про його рейс, Джонні  відчував спокій та гармонію. Для нього це було трохи дивно,  тому що про так ємоціі він не згадував вже досить довгий час.

       Літак набирав висоту, уносячи в далеку країну за океаном мирно сплячого Джонні і кулон з флюоритом, який був артефактом від Творительки Ксюти.

       Агнес,  дівчина Джонні, була дуже зайнята. Вона у думках  збиралась у свою довгоочікувану поїздку, перечитуючи рекламний проспект і знов гадаючи, чи не дурять їх усіх  пустими обіцянками. Ні, вона все одно поїде, але якщо це брехня, то, напевно, подасть у суд на цю туристичну контору. Агнес ще раз розгорнула буклет і вкотре прочитала рекламний текст :

       " Ви розчаровані своїм життям? Здається, все не так, як треба, а жодні спроби не дають результату, і ніхто не може сказати, чому? Але ви відчуваєте, що не все так просто, та не в змозі пояснити? Ви праві на усі 100 відсотків! Тому що є світ. який прості, звичайні люди не бачать і не повинні бачити, щоб не втратити здоровий глузд. Це потойбічний світ і право заглянути туди треба заслуговувати. Або бути людиной з надзвичайними здібностями. За допомогою таких людей ви зможете поставити запитання незвичайному і знайти рішення вашої проблеми. До ваших послуг кваліфіковані відьми, травниці, які передають свої знання по роду, справжні ворожки на криштальних кулях. Не має значення, в нашому світі ваша проблема, чи в потойбічному, вони допоможуть вам вірішити ії."

        Ось тільки Агнес сумлівалася, до кого ж піти? Чи задати ії головне запитання ворожці, нехай гляне там у свій шар і відповість - коли? Або звернутися до таролога, нехай ії кинуть на картах, що там майбутнє готує для неї? А може, відьма, хоча ні, накладати закляття поки що рано.

      Агнес не було дивно, що можна так просто прийти до туристичної компанії, та заказати тур до чаклунів, тому що це ж бізнес, і чому люди з надзвичайними здібностями повинні лишатися у стороні. Кожному в цьому світі  потрібні гроші, і чому б не заробити їх, діючи те, що інші не можуть. Сумніви були щодо якості, але про це дівчина теж подумала і мала твердий намір відвойовувати своє, як що щось піде не так.

       Агнес взагалі мала здібність домагатися свого, але якщо для цього треба було дертися по головах, це ії зовсім не засмучувало. Сьогодні вона когось відштовхне, завтра хтось зробить те ж саме з нею. Так влаштований світ і з цим потрібно змиритися і грати по правилам. А інакше мрію, ту саму, яку плекає уся нація, можна прикопати назавжди.

        Джонні повернувся вчасно, але попав під горячу руку, і тому подяки не дочекався, з приводу чого трохи розстроївся. Але більш за все (та про це він не признався навіть собі) Джонні сумував за своїм подарунком. Коли він презентував кулон Агнес, вона, не дуже роздивлячись подарунок, поклала його на стіл, Джонні почув, що втратив щось вагоме у житті. Немов радість і гармонія, які були з ним вздовж перельоту та поїздки додому, десь раптом зникли.

        Що це зі мною? -  подумав хлопець. - Я наче розчарувався у тому, що подарував кулона Агнес. Може, справді, діло у самоцвіті? Якщо так, то меня теж потрібен такий флюоріт, тому що знову все стало сумним і сірим. 

       Але Агнес не дала йому довго займатися філософією, й випровадила Джонні з дому. Поїздка в неї починалась вже завтра і до неї ще потрібно було підготуватися. А прикрасу Агнес вирішила взяти з собой. Це точно ручна робота, та й красива на вигляд, вона підніме ії рейтинг в очах попутниць, а. може, й самих чаклунів, якщо вони трапляться десь по території.

       По дорозі  до "Порталу в потойбічне" Агнес розлютила вкрай жінку-екскурсовода, та й водія теж, вимогами то зробити кондиціонер слабкіше, то проханням води,то скаргами на свою сусідку. Екскурсовод ввічливо відповідала, як цього вимагала корпоративна етика, але готова  була придушити цю дурну дівку, яка не могла сидіти на місці і спати або дивитися в телефон. Під кінець навіть інші пасажири почали висловлявати Агнес скарги на ії поведінку, хоча це не заставило ії замовкнути. Край сварці поклав водій, який сказав, що він точно не отримує зарплатню за те, щоб слухати воплі у салоні, і, якщо всі хочуть приїхати вчасно, то тиша, це необхідний елемент для досягнення  бажаного  результату.