Глава 1

                                                                                                                                                                                                                  Якщо вам здається, що ви когось  впізнали - вам здається!  

- Кидай сокиру! - волала головна героїня не своїм голосом. Ксюта зморщила носа і ледь не випустила з пальців аметистову бусину.
-Ну навіщо так орати? - спитала вона у екрана. - Мені перед фестивалем потрібен заряд позитиву, а не це казна що! Втім, сама винна. Треба було закачати комедію а не розпіарені жахи.
      Ксюта хвилювалась, і недарма — фестиваль середньовічної культурі починався вже завтра, а в неї ще кінь не валявся. Недороблені браслети, шматочки необробленного каміня, застібки — робоче місце майстрині по виготовленню прикрас в його найкращому вигляді.
    “ Ні” - подумала Ксюта. - “Спати. Інакше діла не буде.” - Вона взяла свій улюблений камінчик — пірит— і поклала його поруч з ліжком. Це була не просто собі гарна цяцька, а перевірений та заряджений талісман — грошовий магніт. Саме те, що потрібно на завтрашній захід.

       А ось Домініка з приводу фестивалю не хвилювалась анітрохи. Втім, вона взагалі дуже рідко дозволяла собі якісь сильні емоції — не діло це, якщо відьма, хоч і молода, буде вести себе, як героїня бразильського серіалу. Навіть знаходячись на своїй офіційній роботі,  і дефілюючи по подіуму, Домініка завжди була спокійна, врівноважена і упевнена в собі. І чітко розділяла ці дві іпостасі — Домініка модель та Домініка відьма.
      Тому, що відьмою вона була справжньою, з усіма витікаючими наслідками. Але відьмою сучасною, тобто, звичайно, вона вміла чаклувати і, при потребі, могла зварити приворотне зілля або зняти сказ. Та спеціалізувалась Домініка по виявленню та знищенню темних ментальних істот. У цьому вона була на висоті, тому що далеко не кожна відьма могла бачити і класифікувати цих невидимих оку, але дуже шкодливих для людей створінь.
        Ритуал знищеня був справжнім шоу, в якому приймав участь чорний кіт на ім'я Хмара, чорні свічки, яки спалахували самі по собі, свята вода з "ну дуже сильного джерела" ( справжня ) і сама Домініка, яка витанцьовувала єнергетичного паразита з тіла людини. Трішечки трансу, потрібні слова, таємничі символи і екзотичні аромати робили своє діло.
        Але  робочим інструментом був захистний талісман, який Домініка по справжньому робила для кожного кліента. Зазвичай це була підвіска з натуральним самоцвітом - частіше лабрадорітом, але іноді це був кришталь або кіаніт - в залежності від ситуаціі. Результат був по справжньому вражаючий, і тому нестачі у кліентах у Домінікі не було.  Але на фестиваль вона збиралася -  порозважатись, погратися в гру “знайди відьму”, і, може, чаклунути, але зовсім трішечки.
         І нехай усі кліенти зачекають!

         Весілля вдалося на славу — Домініка зі своєю подругою Аліною запалювали, як востаннє, пригортаючи до себе увагу чоловічої половини фестивалю. Ще б пак — одна з довгим рудим волоссям, тільки но не з кучерями, блакитними очима і модельною фігурою та зрістом, інша — сором'язлива білявочка, тоненька, тендітна, беззахистна, як маленьке кошеня.
        Але в цього кошеня був надійний захист у вигляді брата-перевертня, який, мабуть, за своею звичкою, дрімав  у якихось кущах неподалік.
- Досить! - простогнала Аліна й ледве не впала на землю — Я втомилась. Я не можу більше. А нам завтра працювати!
- В якого олігарха на цей раз? - поцікавилась Домініка, шукаючи, де б присісти.
- Ти його не знаєш — відповіла Аліна. - Товстий, дуже серйозний і дуже нудний. Як завжди.
        Аліна з братом працювали бодігардами, ну, тобто, Льоха працював “песиком-охоронцем”, а Аліна була володарем і дресирувальницей. Льоха у вигляді перевертня виглядав дуже єпічно — десь півтора метри у холці, вовчачі ікли, великі міцні лапи, і довгий пухнастий хвіст, який практично ніколи не рухався. Перевертень не собака, хвостом махати не буде.
          І Аліна зі своїм зрістом 1.65м, зачіскою “квітуча кульбаба” та ніжним тихим голосом. Коли вони влаштовувалися працювати вперше, на це вийшла подивитися не тільки родина олігарха, але  й увесь обслуговуючий персонал. Але кіна не сталося — Льоха легко, мовби граючись, розкидав охоронців-людей, перемахнув двометровий паркан, сірою блискавкою майнув через двір,  і вже вхопив зубами молодшого сина, коли його зупинив крик :
- Зупинись! Вірю! Ви прийняті!
          Домініка цю історію знала, як і багато інших подробиць про свою подругу та ії брата, але зараз їй на очі потрапив фестивальний ярмарок, і це додало нових бажань, та трішечки сил. Залишивши Аліну, Домініка неквапливо підійшла спочатку до одного майстра, потім до іншого, втім, на людей вона не дивилась, а мовби сканувала самі роботи. Нічого, нічого, щось зовсім бридке, знов нічого, як завжди,  а це що таке?
           Домініка так здивувалась, що навіть вирішила подивитися на майстра. Точніше, на майстриню, яка виплітала гарний навіть на вигляд рожевенький браслет.
           Звичайна дівчина, ніяких пронизливих поглядів або бурмотіння мантр собі під ніс. Але її вироби несли в собі енергетичні послання, не всі, але два з них точно. І послання ці теж були незвичними, і складно було придумати, до чого ж їх можна використати.
          Наприклад, симпатичний зелененький браслет з натурального авантюріну спонукав свого майбутнього володаря "швидше переставляй ноги, аби залишитись цілою". А брутальний чорний браслет з натурального агату та обсидіану ніс в собі щось зовсім незрозуміле : " відчуваєш - дій"". Домініка з самоцвітами зналася,  залюбки використовувала їх природні здібності, але такого ще не зустрічала жодного разу.
          - Сподобалось? - зацікавлено спитала її майстриня.
          - Він такий... незвичний, - обережно відповіла Домініка. - Як ви його робили? Може, співали мантри або ще щось?
           - Зовсім нічого, - посміхнулась у відповідь дівчина. - Дуже часто я працюю і дивлюся кіно. Два в одному, так би мовити. Але що саме я дивилась, коли робила  цей браслет вже не пам'ятаю.
            - Я його купую - рішуче сказала Домініка - І хочу отримати ваші контакти. В мене є безліч подруг, які у захваті від ручної роботи та натуральних самоцвітів.
          Коли Домініка повернулась до подруги,  Аліна подивилась на її обличчя і задумливо протягнула:            - Ще один вампір Валєра? Або ще цікавіше? Я щось пропустила?
           - Поки що сама не розумію - повільно відповіла Домініка. - Зараз розповім, бо, здається, мені потрібна допомога. Ти знаєш, що я працюю з натуральними самоцвітами і перетворюю їх на оберіги. Кожен з цих каменів має свої властивості,  а також діє на людей по-різному. Отже, я використовую ці властивості самоцвітів для знищення темних ментальних істот. Ці істоти бувають різні, вони можуть харчуватися людським страхом або гнівом, або почуттям вини. І для того, щоб знищити їх, я позбавляю ментальних істот їжи. Наприклад, страх "мене не люблять" (1. Л. Виилма. Серия " Прощаю себе" книга "Душевный свет" ) який є практично в кожного. Кожен раз, коли людина так про себе думає, вона годує цю темну істоту. Щоб перестати робити це, потрібно контроювати свої думки, а ще краще, думати протилежне. Рідко хто здатен на таке, бо такий контроль -  повільна, кожноденна праця. Але є такий самоцвіт на ім'я лабрадорит, який є чистим листом, на який можна записати що завгодно - будь яку афірмацію, або слова вибачення для себе. І камінь це запам'ятає, та перекладе слова у вібрації, які буде транслювати володарю безперервно. ( 2 Книга шамана о камнях) Тобто людина, по суті, носить на собі такий плєер зі словами "я красуня і гарнюня", і поступово підсвідомо починає у це вірити! І коли цє стається, темна істота гине від голоду. Але зробити з лабрадоріта камінь-розвідник, наприклад, я не можу, бо це властивості лазуриту. А ця майстриня - вона може вкладати енергетичні послання у свої вироби але робить це не усвідомленно. Як таке взагалі може бути? - Домініка скошлатила своє волосся - Я не розумію! Але повинна розібратися!