Розділ 23. Болотяні люди

УВАГА! ЧУТЛИВІ ФОТОГРАФІЇ!

Ван Раппард згорбився над койкою. Його руки літали, творячи химерне закляття. Ольга витягла шию, але нічого толком не розгледіла. Вона ступила кілька стрімких кроків вперед і вбік. Істота, що лежала на койці, повністю показалася з-за фігури декана. Ольга судомно втягнула повітря крiзь зціплені зуби. Її майже знудило.

Завершивши плетиво, ван Раппард накинув закляття на скорчене тіло і розвернувся з перекошеним лицем.

— Я сказав всім забратися!

Він осікся, побачивши Стах, яка глибоко дихала через ніс, не відриваючи погляду від того, що колись було Мілою Віссер. Щось подібне вона бачила в телепередачах. Люди, знайдені в торфяних болотах. Толлундський чоловік. Мужчина з Гроболла. Жінка з Харальдскера.

— Варто було тебе замкнути.

Ван Раппард махнув на неї рукою, одвернувся і схилився над дівчинкою.

Розділ 23

По всій Північній Європі в болотах і трясовинах знаходять чудово збережені тіла стародавніх людей, яких жорстоко вбили. Це — люди, які жили дві тисячі років тому, і чиї тіла знаходять у заболоченій місцевості по всій Північній Європі — від Ірландії до Польщі. Багато археологів вважають, що вони були жертвами ритуального жертвопринесення богам. Інші стверджують, що вони були злочинцями, чужинцями або бродягами.

Найбільшу кількість болотяних людей знайдено на території Данії. Тіла чудово збереглися завдяки високій кислотності води, низькій температурі та дефіциту кисню. Більшість тіл знайдшли випадково під час видобутку торфу в 1800-1960 роках, коли данці ще використовували його як паливо.

Судмедексперти і патологоанатоми, які проводили огляд тіл, зазначили, що майже всі ці люди — і чоловіки, й жінки — загинули насильницькою смертю. У декого на шиї затягнута мотузка, в інших — перерізане горло. Оскільки тіла померлих за тих часів звичайно спалювали, ми знаємо, що цих нещасних спіткала зовсім інша доля, ніж їхніх сучасників. 

Жінку з Харальдскера знайдено оголеною на дні болота, поруч лежала її накидка. Судячи зі слідів на шиї, жінку було задушено. В ході додаткової експертизи патологоанатоми виявили вміст її шлунка на момент смерті. В ньому було неочищене просо і ожина — досить дивне меню для останньої трапези в суспільстві, де харчувалися переважно м'ясом.

Людину з Гроболла знайшли в 1952 році, чудово збережене тіло було в природній позі, ніби він займався йогою. Ступні і шкіра залишилися практично недоторканими, а обличчя з тонкими гострими рисами виглядає майже так само, як і за життя. Як й у більшості болотяних мерців, волосся і шкіра в нього набули червоного кольору в результаті хімічного процесу, відомого як реакція Майяра. Однак безтурботний вираз обличчя людини з Гроболла суперечить моторошній смерті, яку він зазнав. Його поставили на коліна і перерізали йому горло від вуха до вуха. Потім дуже акуратно опустили в болото. 

Людина з Толлунда віком понад 2400 років збереглася настільки чудово, що коли її знайшли в 1950-х роках, місцева влада прийняла його за нещодавно зниклого безвісти хлопчика. Цього болотяного чоловіка стратили через повішення — а його шиї все ще бовталася зав'язана в мотузка.