Розділ 20. Аугсбургська книга чудес

Після швидкого перекусу вони з ван Раппардом повернулися в бібліотеку. Декан засмикнув штори, одну по одній зняв магічні завіси і замінив на нові. Ользі на цей час видав товстелезний фоліант незвичайного горизонтального формату у шкіряній обкладинці. Медвідьма всілася просто на підлогу, вклала книгу на килим і обережно розгорнула. На титульному листі значилося: “Das Wunderzeichenbuch” — “Книга чудес”. Кожну сторінку займала величезна ілюстрація у супроводі незрозумілого тексту. Над містами з химерними будинками, що подекуди нагадували крани або металургійні підприємства, ширяли комети. Зграї драконів та змій вивергали полум'я. Оточені гало сонця, до трьох а то і п’яти на небі водночас, попелили землю.

Розділ 20

В середині 16 століття в Імператорському Вільному місті Аугсбурзі Священної Римської імперії з'явився щедро ілюстрований рукопис під назвою Аугсбурзька Книга чудес, яку лише нещодавно показали широкому загалу. 

На двох сотнях сторінок фоліанту Augsburger Wunderzeichenbuch, обкладинка якого не збереглася, ілюстрації гуашшю та аквареллю показують події, починаючи від створення світу, фрагменти зі Старого Завіту, давні традиції та середньовічні хроніки, сучасність автора і так аж до опису майбутнього кінця світу. Збереглося 167 оригінальних сторінок та 23 копії, якими замінили оригінальні аркуші у ХІХ столітті, коли «Книгу чудес» наново переплітали.

Ось, наприклад, Содом і Гоморра.

Багато зображень комет та різних небесних явищ. Ось ілюстрація гало, яке зявилося в день смерті Юлія Цезаря.

Наступного дня після смерті Юлія Цезаря три сонця з'явилися на Сході в ранковому небі, які потім рушили назустріч один одному, щоб злитися в одне. І в цей час бик на околиці Риму запитав селянина, навіщо він працює так старанно, бо дуже скоро людей стане менше, ніж зерна.

 Карта світу. Обожнюю старовинні карти.

Міражі.

У 1545 році, 29 березня, у Вербну неділю, в королівстві Польському було страшне, моторошне видовище. О восьмій годині ранку пролунав сильний гуркіт грому. Після цього на сході було видно три червоні хрести, серед яких стояла людина в обладунках з вогненним мечем. Великий загін воїнів виїхав назустріч йому верхи і пішки і бився з ним до першої години дня.

Але є й дуже дивні ілюстрації. Ось, наприклад. 

У країні римлян в 73 році до Р. Х. у небі побачили золоту кулю, яка потім опустилася до землі, покотилася і знову піднялася в повітря в напрямку сонця, що сходить. Віона була така величезна, що повністю затулила сонце. За цим пішла велика міжусобна війна

А ось це чудовисько я назвала Оєдлетом — іменем демона-спокусника обітниці бідності.

Коли відрахували 1496 рік після народження Христа, у січні, в той час, коли Тибр піднявся дуже високо і широко до Риму, ця дивовижна істота була знайдена мертвою, бо вода та річковий мул спали, і вона мала таку форму та вигляд, як вона тут намальована.

Цю ж потвору зобразив Лукас Кранах старший на гравюрі Der Bapstesel zu Rom  (гра слів,щось на кшталт Папський осел у Римі) 

Особи авторів рукопису невідомі. Невідомо також і для кого було створено книгу. Однак на одному з аркушів рукопису зустрічається ім'я аугсбурзького художника та гравера Ганса Бургкмайра (1513-1568) – сина німецького художника та голови аугсбурзької школи Бургкмайра Старшого (1473-1531).