Розділ 14. Герард ван Світен "Трактат про існування привидів”

Ольга дійсно все встигла: прийняла душ, помила голову, вбралася в новеньку уніформу, навіть зварила каву і згризла залишки “Старого Дамме” з майже свіжим багетом. Потім ще й погортала книги, вручені деканом: “Батавську Аркадію” Йохана ван Хемсерка і “Трактат про існування привидів” Герарда ван Світена. На цей раз їй “пощастило” ще більше: трактати датувалися 17 та 18 сторіччям. Ольга тоскно вдивилася в химерний шрифт пожовклих сторінок цупкого паперу.

Розділ 14

Знаєте, коли упирі здобули всеєвропейську славу? Хто надихнув :Брема Стокера на образ Ван Хельсінга? Зараз розповім!

Сподіваюся, вельмишановний барон Герард ван Світен вибачить, що я використала його ім'я і трактат у фентезі, та ще й назвала посібником з заклинань. Хай вас не вводить в оману пишна назва "Трактат про існування привидів разом із додатком про вампіризм". Ця робота 1768р. насправді є чудовим взірцем  доказової медицини.

Після закінчення австро-турецької війни в 1718 до Австрії перейшли ряд балканських територій - північна Сербія і частина Боснії. Ці території були заселені біженцями з внутрішніх районів Балкан, які в обмін на отримані тут землі мали нести військову та прикордонну службу, охороняючи від турків нові рубежі Австрійської імперії. Саме від цих переселенців у Німеччині та Австрії вперше почули легенди про вампірів.

Вірування в упирів здавна відомі серед слов’ян, але на початку XVIII століття поголос про вампірів охопив усю Європу. Причиною тому стали два випадки "вампіризму" у Австро-Угорщині. Двоє колишніх військових, як з жахом переказували, були вкушені кровопивцями, після чого стали полювати на сусідів.  Австрійські чиновники почали офіційне розслідування. Невдовзі, дякуючи газетним статтям, чутки поширилися на усю Європу. 

Люди запанікували і починали ексгумувати покійників. Тих, у кого знаходили сліди крові біля вуст або рожевість тіла, вважали вампірами і спалювали. Під підозру потрапляли і живі люди — ті, хто уникав денного сонця та мав бліду шкіру. І понеслося. Так званим упирям, що живим що мертвим, вганяли в груди кілки, відрубували голови, спалювали, в тому числі живцем. 

Множинні випадки самосуду та загибелі людей нарешті спонукали австрійську імператрицю Марію Терезію у 1755 році почати розслідування. І доручила вона його власному лікарю, голландцю за походженням, Герарду ван Світену.

Ван Світен народився в шановній дворянській родині у Лейдені, Нідерланди, і вижив єдиним зі своїх сіблінгів. У 12 років Герард осиротів, але завдяки опікунам продовжив навчання в університеті, де вивчав спочатку філософію, а потім фармацевтику. Ступінь доктора медицини він отримав 1725 року, захистивши дисертацію про будову та функцію артерій.

Ван Світен розпочав медичну практику в Лейдені. Він приймав багатьох пацієнтів і невдовзі почав давати приватні уроки фармації та медичної допомоги, залучивши 60 британських студентів лише на свій перший курс (до речі, без ліцензії).  Протягом року чи двох він зміг дозволити собі купити великий будинок. 

Після смерті особистого лікаря імператриці Священної Римської імперії Марії Терезії, Ван Світен отримав пропозицію обійняти цю посаду, а також посаду директора придворної бібліотеки . Спочатку він шанобливо відмовився, написавши другу, що набагато більше воліє залишатися «маленьким республіканцем, ніж носити помпезний титул, який просто приховує рабське існування», але імператриця наполягала. Ван Світена викликали до двору в Брюсселі, де молодша сестра Марії Терезії, Марія Анна,  хворіла після народження мертвої дитини. Хоча Марія Анна не одужала та померла на початку грудня, швидка реакція та впевнені дії Ван Світена все ж таки  справили враження на імператрицю. У 1745 році родина Ван Світенів продала все своє майно в Нідерландах та вирушила до Відня.

Ван Світен був людиною передових поглядів.

На своїй новій посаді він перебудував австрійську систему охорони здоров'я та медичної університетської освіти. Ініціював санітарну реформу в Габсбурзькій монархії, "Generale Normativum in Re Sanitatis", яку впровадила Марія Терезія в 1770 році. Він заснував ботанічний сад, хімічну лабораторію та запровадив клінічну освіту. 

Окрім медичної діяльності, Герард ван Світен також був активним реформатором суспільства. Зокрема, під його керівництвом цензура була організована по-іншому . Він вигнав єзуїтів, які раніше відповідали за цензуру, та здійснив централізацію процесу. Він також намагався використовувати наукові та раціональні аспекти для оцінки літератури.

Ван Світен вивчив задокументовані випадки, опитав свідків і написав доповідь-резюме, що вийшла друком під назвою Abhandlung des Daseyns der Gespenster, nebst einem Anhange vom Vampyrismus (Трактат про існування привидів з додатком про вампіризм).