Частина 3

Моєї холоднокровності вистачило на те, щоб не просто не втекти, а навіть розкласти товар і продати його. Адже, по-перше, мені все ще потрібні гроші. По-друге, шестеро інквізиторів точно насторожить моя відсутність. Тож бути тут, коли вони зберуться – найкращий варіант. Далі вони підуть святкувати і, скоріше за все, навіть не згадають про мене. Я ж перечекаю десь до півночі, а потім спокійно сяду у шлюпку. Якщо пощастить, ніхто з інквізиторів навіть не помітить повернення моєї справжньої зовнішності.

Наявність плану втечі заспокоїла мене, наскільки було можливо в цій ситуації. Цілий день я доволі вдало грала роль одної з багатьох продавчинь новорічного дріб’язку.

Коли прибули перші воїни Творця, я якраз бажала щасливого Нового року якійсь милій подружній парі, яка купила цілих три кулі. Грейхем повернувся з Вільдом, Роком і рештою інквізиторів. Трохи осторонь вони обмінялись новинами, я дуже погано чула, але все ж змогла вловити суть. У першої групи – пусто. А от у другої групи день пройшов значно веселіше. І тут я ледве змогла повірити в свою удачу...

Шанувальник ліри Анетти з’ясував, що в дім приїжджих вчора надвечір, якраз коли я приїхала в місто, заселилась молода рудоволоса дівчина. Вільд скликав найближчих до нього інквізиторів і вони разом увірвалися в номер – і застали там на гарячому бургомістра сусіднього містечка з його рудоволосою коханкою. Річ, звісно, скандальна і протизаконна, але не підсудна Святій інквізиції. Воїни Творця зробили закономірний висновок, що саме коханку бургомістра помітили вчора на воротах, отже їх обов’язок виконано і вони можуть нарешті з чистою совістю відпочити в свій єдиний вихідний.

У мене вкотре склалося враження, що Творець таки всіляко оберігає мене, хоча, по суті, він мав би бути найбільше зацікавленим у моєму покаранні.

 - Єхуу! Всім червоного гарячого за мій рахунок! – веселість Вільда і без вина вивергалась через край.

Проте, не в нього одного. Сутеніло. І тепер силу переддня Нового року могли відчувати не лише маги, а й звичайні люди. Передчуття чуда, впевненість, що все буде добре, легкість і безтурботність все більше захоплювали уми і серця людей, перетворюючи серйозних дорослих на безжурних дітей.

- І цій прекрасній лірі також червоного за мій рахунок! – Шанувальник ліри Анетти кивнув на мене продавцю напоїв, що торгував у лавці напроти.  – Ви ж приєднаєтесь до святкувань?

 - Обов’язково!  - Моя усмішка цього разу була щирою. Я навіть засміялась – чи то від полегшення, що мене не відслідкували, чи то магія вже вдарила в голову. Так, переддень Нового року також на мене діяв, але я ніколи не піддавалась йому повністю, завжди перебуваючи насторожі. – Мені залишилось продати ось... всього декілька куль з передбаченнями.

Відповідаючи, я мимоволі глянула на Грейхема. Наші погляди зустрілись і моє серце пропустило удар. Великий, хоч у мене майже не було досвіду відносин, але кожна дівчина, мабуть, може відчути цей особливий погляд, коли чоловік зацікавлений у ній саме як у жінці. І саме з таким інтересом на мене зараз дивився Грейхем.

«Не на тебе, а на цю русяву карооку дівчину, яку він зараз бачить. Тебе справжню він ненавидить!» - прикрикнула на себе я, але марно: моє серце знову затріпотіло, але не від страху – від приємного хвилювання.

- Може ви, лер, бажаєте купити одну? Мої передбачення інколи дуже точні, - звернулась я до Вільда, сподіваючись, що він рум’янець моїх щік пояснить морозом.

- Звісно, ліра, - хитрий погляд інквізитора, який він перевів з мене на Грейхема і назад казав, що він у версію з морозом не повірив ні на секунду. Від цього я ще більше зашарілася.

Вільд тим часом відкрив свою кулю і з неї вилетіли крихітні різнобарвні метелики. Вони покружляли навколо голови чоловіка, а потім склалися в напис прямо перед його обличчям: «Обери червоне!»

Воїн Творця підняв свою кружку з вином:

- Уже! Дійсно, ліра, дуже точні передбачення!

Всі засміялися, а метелики розлетілись вусібіч.

На щастя, до мене підійшло декілька покупців, тож мені навіть не довелося імітувати зайнятість. Інквізитори ж помахали мені «до зустрічі» і розчинилися у щільному натовпі шукачів розваг.

Зовсім скоро мій стіл спорожнів. На ньому залишилася лише одна куля. Я дивилася на неї, переступаючи з ноги на ногу і покусуючи губи. З моменту початку моєї беззупинної втечі я жодного разу не відкривала такі кулі сама, боючись якось смертельного пророцтва. Тепер же... Це, напевно, цьогоріч магія Нового року була особливо сильна, або, може, через це солодке хвилювання, яке розбурхав в мені погляд Грейхема... Словом, я, керована несподіваним азартом, відкрила цю кулю сама – і з моїх рук на стіл полилось червоно-перламутрове тепле сяйво, формуючись в акуратні каліграфічні букви: «Від долі не втечеш».

Мороз обпалив мій хребет. Про що я лише думала! Як я могла допустити взагалі якийсь інтерес до Грейхема? Це як милуватись лезом гільйотини, що зависла за сантиметр до твоєї шиї! Грейхем – це прямий шлях на очисне багаття. І щойно він дізнається хто я, ця доля стане невідворотною. Я не можу розслабитись і втратити пильність. Я маю бути на сторожі, поки не доберусь до шлюпки, поки не сяду в черговий диліжанс, а потім на корабель в Малому морі, а потім знову на якийсь диліжанс, шлюпку чи корабель... І так завжди. Я маю бути насторожі завжди. Бо і Грейхем буде шукати мене завжди.