Розділ 10

   День минув, а всі думки про виверти нестерпного демона — ні. Тому в кімнату я прийшла зла і без настрою. Потім ще й дівчатам довелося розповідати і про сварку, і про Рея.
— До речі, я з ним говорила, — Тая, видно, теж не відклала візит до кузена в довгий ящик. — Мене культурно послали і побажали сидіти рівно, не шукати проблем.
Демониця теж була зла — це було видно по тому як вона нервово крутила чашку в руках. Тільки Дарина сиділа, закинувши ногу на ногу, і мрійливо дивилась у вікно — їй була нецікава дана тема.
— Тобто інформацією не поділяться? — Тая фиркнула.
— Не хоче по-хорошому — буде по-поганому!
Розмову довелося перервати. Мене викликав ректор. Добре що все швидко закінчилося. Дракон виявився чоловіком у літах, але в ситуації розібрався швидко — я отримала вибачення, а Міранда — відпрацювання в саду.
Далі час поплив швидкою рікою. День за днем. Всі студенти вже звикли до навчання, бійок ставало все менше, а от нових знайомих серед різних рас — все більше. Ми з дівчатами зблизились, і тепер мені здається ніби ми знайомі все моє життя. За цей час Таяна підтягнула нашу з ельфійкою фізичну форму — ми навіть екзамен здали. Час ішов до зими і до першого балу. Ми вже тричі з демоницею намагались допитати Рея, але він виявився впертим і після останнього допиту почав уникати мене і її. Було сумно, але відьми не здаються!
— Дівчата, хто що одягне? — видно, ельфійка була зайнята вибором сукні на бал. Тато прислав їй на вибір цілих три. Таяну теж не обділили, та й мені батьки обрали найкращі — але як тепер обрати що з них підійде більше, адже мами з її порадами поряд немає.
— Я особисто вважаю що це маячня — яка різниця в чому ми підемо. Однаково будемо гарні, — Тая як завжди самовпевнено вважала що все само вирішиться.
— Можливо вона права! — те що її підтримала Дарина було несподівано.
— З яких пір тебе не хвилює твій зовнішній вигляд?
Ельфійка почервоніла.
— Хвилює. Навіть більше ніж зазвичай, — ми з Таєю уважно подивились на дівчину.
— Це той дракон? — я перша висловила свою думку.
— Так, Теренз запропонував скласти йому компанію на балу, — вона сором'язливо посміхнулась та дістала свій амулет. Ми неодноразово сварились з нею з приводу цієї звички. А потім почули його історію. Цю річ ельфійка отримала від матері, коли та віддавала її батьку. І більше ми її не чіпали. А дівчина почала все рідше діставати його в нервових ситуаціях.
— А що там, до речі, Рейдгар? — Дарина вміло перевела тему.
— Нічого, — сказала я занадто поспішно. — Останній допит, видно, його налякав і він до мене більше не підходить.
— А ти б хотіла його уваги? — тихо спитала Тая.
Я помітно занервувала — і дівчата це помітили.
— Ну? Хтось нещодавно з мене кліщами витяг зізнання що мені Теренз подобається, — блондинка дивилась на мене як хижак. Ще не бачила її такою впевненою у своїх діях.
— Ну, я навіть не знаю. Я не впевнена.
— Мені на подібну фразу сказали: що тут може бути незрозуміло? Або подобається, або ж ні!
— Повністю згодна з Дариною.
— Ми хочемо відповіді, — настояла ельфійка.
— Нуу, можливо в мене є легка симпатія.
— Він подобається тобі з першого погляду, а зараз ти кажеш — легка симпатія, — Тая встала і пішла до шафи. — Треба обрати гарний наряд. Ви двоє дуже цікаво мислите.
— Це ти про що?
— Ви подобаєтесь один одному, але чомусь постійно намагаєтесь уникати одне одного. А що ще цікаво — потім допитують мене. Що та як.
— Я йому подобаюсь? — Демониця лише посміхнулася.
— Одягайся — сьогодні ви точно побачитесь.
Мені стало соромно ще щось питати, і я просто почала збиратись. Одягла гарну спортивну форму, заплела дві коси і зробила їх об'ємними — а коли стала біля дверей, майже готова і сяюча, згадала. Куди це приведе? Повернулась, одягнулась у стару форму, закрутила коси і скрутила їх у ракушку. І рішучим кроком пішла на вихід.
— У вас сьогодні спільне заняття! — навздогін крикнула Тая.
Ну і що. Так, спільне — старші на деяких парах стають у пару і тренують молодших цілителів. Але що якщо він обере не мене? На подібних заняттях я ще не була, але знала що вибір — кого навчати під час уроку — надають старшому курсу. Твердим кроком я прийшла у тренувальний зал.
Пара почалась з привітання нашого професора — про себе ми вже охрестили його Кремінь. Після першого ранку з ним багато хто почав його так прозивати, і прізвисько причепилось.
— Отже, сьогодні у нас здвоєна пара — другий курс наших майбутніх світил лікарських справ та четвертий курс бойовиків. В чому полягатиме завдання: кожен бойовик бере собі цілителя і підтягує його стандарти володіння зброєю. Другий курс опановує один вид зброї — ви займатиметесь ним до кінця семестру. Ваш тимчасовий куратор допоможе з вибором. А наприкінці я оціню ваші пари — лідерські якості бойовика та фізичні можливості наших світил. А тепер — обирайте пари.
Я підняла голову та уважно дивилась на викладача. Старанно контролювала себе щоб не кинути погляд у бік демона. Точно знаю — він у залі. Відчуваю його погляд.
— Привіт. Що думаєш щодо праці вдвох?
Ні, ні, ні. Це погано закінчиться.
— Не думаю що це гарна ідея. Я зіпсую твої оцінки, — хлопець посміхнувся, і в його очах знову спалахнули срібні іскри.
— Звучить як виклик! Я впевнений що зможу навчити тебе новому за дві години.
Злість підкралась до мене несподівано. Мене вивела з себе його впертість. Невже важко було відступити.
— Я думаю...
— В будь якому разі вибору у тебе немає. Всі вже розбились на пари — залишились лише ми!
Це виглядало як пастка. Ні — це була пастка, вміло розкладена демоном. Він продумав все наперед! Думаю, навіть було домовлено з приводу пар. Вибір який мені дали — це лише ілюзія. От же ж, демон!