Розділ 8

Дві пари підряд я була спустошена і ніяк не могла взяти себе до рук. Мені було соромно за сцену з рушником і відчувала роздратування. Такий гарний хлопець — чорне волосся модно пострижене, ідеально зачесана чолка догори. Гострі скули, а ще очі. Здається, я закохалася. А ще статура. Широкі плечі, високий. Все як я люблю. Про голос можна і не згадувати — його неможливо було забути. А от мене не забудуть через рушник і тюрбан на голові. Через злість у мене аж олівець в руках переломався.
— Що сталося? Ти чого така напружена? — Дарина пошепки звернулася до мене, вириваючи з думок.
— Все добре.
— Я бачу, наскільки добре, — дівчина похмурилась та відвела погляд. — Не довіряєш?
— Довіряю, — я запнулась, міркуючи що сказати. — Просто розумієш...
— Ні, якщо чесно — зовсім не розумію. Вже майже кінець другої пари, а ти ще від першої сидиш мов на голках, страшенно нервуєш, — я хотіла її перебити, навіть рота відкрила. Але мене перебив вказівний палець, суворо наведений на мій ніс. Добре що сьогодні сіли ззаду. — Не сперечайся зі мною — це видно. То пальці перебираєш, то олівець крутиш, то взагалі його ламаєш!
Я важко видихнула.
— Та просто я випадково закохалась і тепер не знаю що робити, — ельфійка хотіла ще щось сказати та так і залишилася з відкритим ротом, ще й очі округлила мов два озера.
— Як? А хто він? — вона схилилась і почала допит.
— Не знаю точно. Це той хлопець про якого я вам розповідала, — дівчина озирнулась навкруги.
— З порталами?
— Так.
— Але як? Ти його бачила? Знайшла? Де? — очі подруги горіли від цікавості. І я її розуміла.
— Бачила сьогодні біля наших дверей, — очі подруги стали ще більші від подиву. — Знаю небагато — звуть Рей, а ще Таяна його знає. Хочу розпитати про хлопця в неї.
— Того що ти описала замало для закоханості, — я засмутилась і відчула укол злості. Знавець, нічого не скажеш.
— Ти так кажеш бо не бачила його! — вона посміхнулася.
— Мене важко вразити лише зовнішніми даними. Але з радістю допоможу допитати Таю хто це.
Після дзвінка ми на всіх парах мчали до їдальні. На наше щастя Таяна вже сиділа за тим самим столиком з повною тарілкою їжі. Швиденько взяли обіди на роздачі та мало не бігом зайняли свої місця. Демониця подивилась з подивом.
— Хто це сьогодні був?! — я пішла ва-банк.
— Не розумію. Ти про кого? — Тая спокійно знизала плечима і почала обідати. А от я відчула як напруга і роздратування великим комом наростає всередині мене.
— Все ти добре зрозуміла! Хто він, той хлопець, якого ти назвала Реєм? — вона сперлась на спинку стільця, посміхнулась та без поспіху промокнула губи серветкою.
— Ну! — моє терпіння було на межі. Дарина поклала руку на моє плече.
— Спокійно. Тая, це велика таємниця? Чи це твій наречений? — я уважно подивилась на неї, а вона взяла і розсміялася.
— Заспокойся! Ніхто не полює на твою мрію. Ба більше — Рей вільний хлопець, — посмішка сама розквітла на обличчі. Але тут до мене прийшло осяяння.
— Він демон! — Таяна взяла столові прибори і хотіла продовжити трапезу.
— Рейдгар Ашар, він мій кузен по материнській лінії, — апетит зник. Настрій впав нижче нікуди.
— Досі бажаєш познайомитися? — у голосі демониці відчувався сарказм.
— Дуже хочу. Але боюсь що не варто. Потрібно викинути його з голови, — на мене уважно подивились.
— Сильно сподобався? — я лише похитала головою.
— Так, але спишемо все на загадкову ситуацію і гормони. Наш світ ще не готовий до пари з різною расою, — ми всі ненадовго замовкли і приступили до їжі.
— А знаєш, ви би підійшли одне одному. Ти енергійна, швидка на рішення, а Рей спокійний і десять разів подумає перед тим як остаточно прийняти важливе рішення. Ви б змогли чудово доповнити одне одного.
— Думаю, нам варто закрити цю тему. Я прийняла поспішне рішення. Як завжди. Це лише моя помилка. А ти краще розпитай його про розмову яку він вів перед жіночою вбиральнею.
— То був він, — Тая мало не впустила виделку на підлогу. А я лише знизала плечима.
— Я впевнена що так. Твій родич має голос, який важко забути.
— Зрозуміло. Не хвилюйся — дізнаюсь що до чого і обов'язково розповім.
— Сподіваюся що цього разу ти це зробиш без нервової напруги, — спокійно вставила Дарина.
— Нервів на все просто не вистачає, — Тая знизала плечима.
— Постараюсь дізнатися якомога швидше. Перехоплю десь після пар.
Дівчата продовжили розмову, а я пішла до бібліотеки — сьогодні не стояло третьої пари.
— Не хвилюйтеся, все добре. Я вже закінчила з їжею і просто хочу оновити деякі знання перед наступною парою. Зілля варити — то вам не іграшки. Якщо щось не так, то може бути вибух, — дівчата вдали ніби повірили мені і відпустили побути на самоті.
Блукаючи коридорами, я і справді знайшла бібліотеку. Чому б і ні? Там точно тихо. Та й зілля завжди відволікали мене від сумних думок. Зібрала волю в кулак, посміхнулась та пішла вивчати місцеві книги. Авось знайду щось нове.