Розділ 7

   Ранок був незабутньо жахливим. Гучний гонг за вікном оповістив про підйом о п'ятій ранку, ще й у спортивній формі — далі гірше. У всіх було двадцять хвилин на збори і спуск до стадіону академії, де на нас чекав професор Шейн та його помічник.
   Наше тріо у зборах потерпіло поразку. Ельфійка затримала нас через вбиральню, я теж задовго підіймалась з ліжка. Бадьора та зібрана була лише Таяна. Дівчина гучно керувала сонними сусідами, доки ми намагалися зібратися в рекордні для нас строки.
   Фіналом став забіг до місця призначення. Ми встигли. Задихані, з серцем яке намагалось вилетіти з грудей та наскоро заплетеним волоссям.
— Доброго ранку, студенти. Я ваш викладач фізичної культури, — чоловік середніх літ. Високий, кремезний. Професор був весь ніби з каменю. Ідеальне тіло атлета — по ньому можна вивчати назви всіх м'язів. Він уважно обвів усіх хмурим поглядом. По шкірі пробігли мурашки. Відьомське чуття підняло голову в німому крику про небезпеку. — З сьогоднішнього ранку я ваш ліпший друг, брат, мама і тато, — здавалось, ніби його голос лунав прямо у голові. — Чому? Кожні два дні у всій академії на кожному курсі буде такий чудовий ранок. — В мене просто немає слів від щастя. — Сьогодні перші та треті курси, завтра четвертий з п'ятим. І так до кінця року.
— Це замість стандартних уроків фізичної підготовки? — басистий голос лунав десь із-заду нас. Чоловік розплився у глузливій посмішці.
— Ні, мої любі дітки. Це лише розминка. Ви вступили у найкращу академію світу, для вас зібрали найкращих професорів, зробили ідеальні умови для навчання. А тепер ви повинні відповідати високим стандартам і вимогам цього закладу! — хор голосів досить гучно виражав невдоволення.
— ТИША! Жіноча частина виконує розтяжку і сорок присідань, чоловіча — п'ятдесят присідань і стільки ж віджимань. Все про все п'ятнадцять хвилин, — професор клацнув пальцями, і над головою кожного студента засвітилась велика цифра нуль. Я швидко присіла та підняла погляд на циферблат — один.
— Все вірно. Цифра над вами має бути рівна числу що я озвучив. Хто не встигне до пробіжки виконати завдання — залишається після! Час пішов!
Таяна стала нашим спасінням. Світлом у кінці тунелю.
— Дівчата, він звір! Нас чекає пробіжка не менше п'яти кругів навколо академії.
— Матінко рідна, — Дарина прикрила обличчя руками, ніби намагаючись сховатися.
— Не хникай! Повторюємо коротку розтяжку за мною, — вона сіла на траву і почала розтягувати м'язи ніг. — Не забувайте правильно дихати. Далі займаємось руками і перейдемо до присідань.
— Може почнемо з них? — запропонувала я. На мою думку це було б більш логічно — адже ми з ельфійкою були не дуже спортивними.
— Якщо хочеш померти від болю після бігу — починай!
— Тобто?
— Леті, розминка для розігріву м'язів, щоб завтра ми всі могли встати з ліжка, а не валятися овочем, — ми з Дариною переглянулись та поспішили виконати все що показала демониця. За кілька хвилин я навіть помітила, як деякі дівчата теж почали збиратись ближче до Таяни і повторювали наш темп під її командування.
— Час вичерпано, — гучний командний голос Шейна, підсилений магією, пролунав над нашими головами. — Бігом марш навколо академії — п'ять кругів для дівчат, сім для сильної статі. Бойовикам незалежно від статі — десять кругів.
До цього часу з допомогою та підтримкою Таяни я встигла закінчити присідання. Ельфійка виявилась більш ніжною — її циферблат показав червоним кольором п'ять. Саме стільки залишилось присісти. Добре що я встигла — не впевнена, що буду в змозі після бігу ще хоч на щось.
— Більшість з вас показала непогані результати. Буду радий бачити подібний темп на парах. Ті хто не впорався — раджу займатися щодня. Фізична форма адептів нашої академії надзвичайно важлива. Попереду багато магічних випробувань, а гарна підготовка тіла дозволяє витримувати більше магічне навантаження. До зустрічі, — заклавши руки за спину, як воїн-переможець, викладач гордою ходою покинув стадіон.
— Я не витримаю такого темпу, — задихаючись сказала якась дівчина поряд зі мною. Мої думки були співзвучні з її словами. Ми валялись поряд на траві і намагались вирівняти дихання.
— Фрокс! Підіймай свою гарненьку дупцю і гайда в душ. Сніданок чекає, — Тая легенько поштовхала мене носком ноги. — Лапі приготувала для нас вівсяну кашу з фруктами.
Живіт видав нерозбірливе бурчання. Довелося зібратись докупи і піднятися. Поки підводилась — Тая вже тягла Дарину. Сьогоднішнє тренування добряче пройшлось по бідолашній ельфійці.
   В кімнаті був теплий душ і смачна каша. А ще ліжко і десять вільних хвилин до виходу. Мої мрії про подушку перебив стукіт у двері.
— Кого нечисті принесли? — не довго думаючи поспішила відчинити двері — це було необачне і поспішне рішення. Як тільки між мною і несподіваним гостем не стало перешкоди, я потрапила в полон грозового погляду. Темно-синій погляд зі срібним мерехтінням ніби загіпнотизував мене.
— Маєте дуже привабливий вигляд, леді, — тихий чоловічий баритон, мов оксамит, огорнув мене. І я згадала. А потім знову згадала — і відкрила рота.
— Та ви! Ви... — я швидко захлопнула двері перед носом хлопця. Того самого. Він знає про портали! Це він говорив біля туалету. О, богиня. А я зустріла його в банному рушнику з тюрбаном на голові.
— Що за шум? — Тая бадьоро вийшла з кімнати.
З того боку знову пролунав стукіт.
— О, хтось прийшов? — дівчина уважно подивилась на мене, адже я загородила вихід, притулившись до дверей спиною.
— Там мій нічний жах або мрія, — Тая комічно підняла одну брову.
— Йди одягнись, а я поки погляну на цей феномен, — я швидко побігла до кімнати, залишивши маленьку щілину між дверима, і притулила до неї вухо.
— Що там? — спитала Дарина, не підіймаючи голови.
— Та тихо ти! — шикнула я.
— Рей? Що ти тут забув? — сусідка вчинила підло. Вийшла з кімнати і зачинила двері — схоже, вона вже не повернеться. Ну і як тепер жити? Та я вмру від цікавості!
  Нічого — на обіді перехоплю її в їдальні і влаштую допит!