Розділ 6

Дорога до їдальні була легка. Вказівні знаки допомогли швидко зорієнтуватися в новому просторі. Там на мене чекала несподіванка — Таяна вже встигла зайняти місце. Цікавий, а головне малопримітний столик став чудовим вибором. Взяла піднос, поклала дві порції картоплі з м'ясом та взяла побільше салату. Набрала побільше повітря в легені та впевнено пішла до сусідки. Як і очікувала, набридливий шепіт знову зазвучав навколо мене. Подумки відмахнулась від усіх і навіть не відчула тривоги. Здається, я почала звикати до ставлення оточуючих.
— Ще раз вітаю. Рада бачити тебе в гарному настрої. Сідай напроти? — дівчина жестом запросила сісти.
— Як день, які враження? — видно її прийняли в групі краще ніж нас.
— Бойовий, — Тая зробила ковток і весело видала:
— Я тут чула краєм вуха, що завтра всіх студентів чекає рання пробудка і біг на додачу.
— Які гарні новини, — сарказм у моєму голосі був неприкритим. — Але ти знаєш, я не здивована. Я теж дещо чула краєм вуха, — демониця змовницьки нахилилась ближче до мене.
— А ну, спробуй здивувати.
— Думаю, ти будеш у шоці. Але інформація буде увечері. Не ображайся, — швидко зреагувала, перехопивши сумний погляд. — Це не для всіх вух!
— Вмієш заінтригувати, — вона різко скинула руку догори і голосно крикнула: — Дарино! Ми тут!
Так сміливо і без задньої думки. Мені здається, дівчина навіть не помітила, що в їдальні майже всі звернули на неї увагу. Це досить необачно. Було видно як на неї кидають осудливі погляди — я вже добре їх запам'ятала. А їй байдуже. Ніхто і ніщо її не цікавило. Рішення було прийнято і приведено в дію. Думка оточуючих — явно не те, на що Таяна звикла звертати увагу.
— Думаю, тобі після цього теж влаштують темну, — вона уважно подивилась на мене, оцінивши поглядом мій зовнішній стан.
— Нехай спробують. Ніхто не буде вирішувати, з ким і як я маю спілкуватися.
— Вітаю, — блондинка несміливо простягнула руку Таї. В них дуже цікавий тандем. Одна тендітна і вічно знервована, а інша ніби у броні — смілива і впевнена. І рухи в неї такі ж самі. Я підсунула їжу, яку обрала для подруги.
— Як минула розмова?
— Просто чудово. Мені відповіли і чітко все описали, — Дарина буквально в одному подиху почала переказувати розмову. — Все дуже просто: перепончаста побудова, різниця лише в розмаху і величині крила, а ще в кількості хрящів — 33 у демонів, — демониця поперхнулась чаєм від такої натхненності у вивченні їхньої раси. Довелось поплескати її по плечах. — У драконів 57. Уявляєш які вони гіганти. А ще я дізналася, що незабаром у нас буде практика у морзі.
— Давайте введемо правило! — Тая зі стуком поставила чашку і уважно обвела нас поглядом. — За столом ми не обговорюємо практику з трупами, криваві чи жорстокі побої, і взагалі стараємося не псувати одне одному апетиту.
Ельфійка почервоніла.
— Вибач, будь ласка, я зовсім про це не подумала. Давайте переведемо тему, — Таяна задоволено кивнула, починаючи щебетати про одногрупників і враження від першого дня.
На гарній ноті ми знову розійшлись на пари. І тут, на жаль, наш розклад з Дариною не співпав. Дві останні лекції у нас були різні. Тепер я справді залишилась сам на сам з тими незадоволеними моєю поведінкою відьмами. Але згадавши сміливу демоницю, швидко вирішила, що варто взяти приклад.
Того ж вечора всі ми ледь пересували ноги від втоми. Лапі чекала нас з уже накритим столом. Пиріжки з чаєм були неперевершені та нагадували домівку. Як я сумувала за своїми батьками. Потрібно завтра обов'язково їм написати. Бідолашні напевно хвилюються.
— Ми замучені, але ситі, — демониця зачепила мене рукою, щоб переконатись що я звернула на неї увагу та вирвала з думок. — Хтось обіцяв цікаву інформацію!
— Точно, мало не забула, — ельфійка смішно порухала гострими кінчиками вух. Не знала, що так можна. — Коли була в дамській кімнаті, то почула дуже цікаву розмову, — я тихенько, ніби й мене хтось підслуховує, переказала новини.
— О, це так! — Тая підскочила і почала міряти кімнату швидкими кроками, щось перебираючи у своїй голові з тихим бурмотінням. Ельфійка не подала й звуку. Скинула чергові туфлі на високих підборах, обійняла ноги і прикрила очі. Вона почала непогано вгамовувати свій страх — і це чудово на фоні всіх проблем.
— Думаю, варто заспокоїтися і не вигадувати зайвого. Це коротка розмова, і нам для аналізу потрібно більше інформації, — демониця перестала ходити кругами і першим ділом оцінила стан Дарини. І лише потім зреагувала на мої слова кивком голови.
— Селестія права. Давайте лягати спати. Ми однаково нічого не можемо вдіяти. Замало інформації та й впливу теж.
— Так, давайте спати. Сьогодні був дуже важкий день, — Дарина була права. В тиші ми завершили вечір і з побажаннями тихої ночі вклалися до ліжка.