Розділ 3

Наше перемир'я між собою під сомовицю затяглося до опівночі. Хоча алкоголь розв'язав усім язика, на фоні наших розбіжностей виникали легкі спори. Не зі злоби — і на тому добре.
Якщо міркувати більш тверезою головою, тобто ж зранку, то все було, не побоюсь цього слова — класно.
Спогади плавно в тиші ранкового сонячного проміння перенесли мене у вчорашній галасливий вечір. Я ліниво аналізувала нову інформацію.
Демониця, як ми вже звикли, впевнено й лідируючи взяла першу розповідь на себе:
— Думаю, варто познайомитися ближче. Я з сім'ї віконтів. Маю брата, декількох кузенів. Зі мною до академії поїхали і брат, і кузен. Лише... — вона не договорила. Вперше за весь вечір я спостерігала розгубленість на обличчі нової знайомої.
— Гадаю, за паузою ховається цікава історія! — думаю, ельфійка б'є в ціль. Тая бере бокал і впевнено спустошує келих.
— Думаю, я в змозі вас здивувати, — знову впевненість повернулась у її рухи. З хитрим поглядом дівчина відкинулась на спинку дивана. — Я сама, своїми руками подала заявку на переведення сюди.
Дарина бризнула алкоголь назад до бокалу, комічно скуйовжившись у кріслі. Це вперше за весь вечір, коли вона втратила ідеальну поставу. Нарешті. Бо то пробігали думки, що вона палицю проковтнула.
Я шоковано подивилась в очі Таї.
— Навіщо? Всі шукали змоги не стати експериментом, а ти власноручно — сюди? — я просто не могла у це повірити. Мої рідні так довго шукали можливість витягти мене з цієї западні, а тут сама...
Світла Неяна. (богиня, покровителька світлих)
— Вірю, багато демонів також шукали подібний вихід, та на диво наш король рішуче налаштований на зміни, — демониця взялась поповнити наші келихи.
— Так, наше керівництво має такі ж наміри. Жорстокий примус — бажаючих навчатись з учорашніми ворогами не знайшлось, — Дарина скинула туфлі на високих підборах, забравшись у крісло і підібгавши ноги під себе — нарешті вона ожила та виглядала більш природно.
— Мені цікаво, що саме змусило королів переглянути і так змінити політику? — я посміхнулась і тихо взяла бокал, роблячи ковток. Демониця хитро перекинула увагу з себе та своєї історії на політику. Вона болить кожного. Цікаво, що змусило її тікати? Вечір набирає обертів.
— Нам скоріше подали це як вимушений захід. Відразу відрізали всі можливості відходу. Приймались лише поважні причини, — дівчина уважно спостерігала за рідиною в бокалі, тихо крутячи його в руці.
— Твої батьки не змогли знайти гідної відмовки? — трохи загрубо налетіла на дівчину, але слово не горобець. Та й тримати свою відьомську натуру завжди під контролем — майже неможливо.
— Батьки? — наші погляди зустрілись уперше в упор. Темно-карі очі контрастно виділялися на її зовнішності. Попри теплий погляд, відчувалось, ніби вона заморожує ним душу. — Лише батько. Він одружений вдруге. Мама віддала мене йому ще у п'ять. Мачуха рада була спекатись проблеми у моїй особі — от халепа, надавила на хвору ногу.
— Вибач, я не хотіла псувати тобі настрій, — мені стало так незручно, що довелось відвести погляд. Але Дарина лише посміхнулася та тихо прикрила повіки, продовжуючи куштувати сомовицю маленькими ковтками. У вихованні їй не відмовиш. Стримана, граційна.
— Нема за що вибачатися. Ти не могла цього знати. Не всім так пощастило з батьками, як нам.
— Я за своїх ще нічого не розповіла, — з цікавістю вставила Тая.
— І не потрібно було. З самого початку ти розповіла вдосталь, — Дарина поклала келих на стіл, а демониця, мов вона за баром працювала, одним махом наповнила фужер. — Ти тут за власним бажанням, до того ж тут твій брат. Отже, батьки навчили вас дружно зустрічати негоди, а ще ти не побоялась вирішити все сама — пішла та подала заяву, отже наслідків ти не боялася. Ба навіть більше, ти за них навіть не поміркувала. Висновок: у тебе люблячa родина.
— Ого, — тихенько. Ельфійка виявилась досить спостережливою. Ми з Таєю лише переглянулись.
— Ти права. В мене чудова родина. Мої батьки строгі, але люблячі. А брат справді пішов сюди за мною. Наш кузен — його найкращий друг — зробив те саме, тому що демони звикли цінувати родину. Зокрема жінок. Зазвичай нас оберігають, — дівчина встала і пройшла до вікна, тихо дивлячись уже в нічне небо. — За традицією ми навіть рідко навчаємось на бойовому. Майже завжди це більш мирне русло. Навіть війна не змогла змусити сім'ї віддавати жінок у бойовики.
— Чому? — справді цікаве питання.
— Біда в тому, що в нас за природою народжуються зазвичай хлопці. Дівчата вважаються благословенням богів.
— А в нас не так — зазвичай всі хочуть хлопчика, хоч народжуваність більш-менш однакова, — я встала та рішуче наповнила бокал і підійшла до вікна.
— Знаєш, в нас теж вважається, що дитина дарована богинею, але у випадку народження хлопчика.
— Цікавий факт, — демониця простягнула руку і торкнулась мого локона. — Він сам так закрутився?
Я здивовано розкрила рота. Погана поведінка для леді. Швидко повернула міміку в норму, чим викликала легкий сміх.
— Я тебе не з'їм.
— Точно? Бо я вже встигла налякатися — може, ти їси молодих відьмочок на ніс?
— Та ні, біфштекс із телятини — краща ідея.

 І вже на всю кімнату лунав наш сміх. Весь вечір минув чудово, ми почали діставати ласощі з дому й ділитися смішними історіями з життя. У такої відьми як я таких історій багато. Натура відьми не дає жити без пригод. Але й у дівчат бували казуси. На душі було так затишно. Нарешті напруга покинула наше тріо. В кімнаті під номером тринадцять всю ніч лунав сміх. Думаю, цього разу мені пощастило. Ні, нам пощастило!