Глава 1

-Мамо, а пам'ятаєш, що в нас в якомусь Карпатському селі, стара хатинка є?- зацікавлено спитала я.

Діло не в тому, що я сильно зацікавилася нашим майном, просто ми з моїми подругами вирішили з'їздити в Карпати, на відпочинок. От і мені стало цікаво, чи змогли б ми жити у тому домику.

-Так, це дім татової прабабці, він досі туди раз в рік їздить, щоб навести порядок, а що?- відповіла мама, миючи посуд.

-Я, Юля і Янка вирішили на відпочинок разом з'їздити, от і питаю.

-Аааа, це не проблема. В хатинці трьом хватить місця. Тато два місяці тому навідувався туди, значить безлад там не сильний. Тому збирайтесь хоч сьогодні.

-Дякую, мам!

Я вибігла з кухні на коридор, де в сумці лежить телефон, щоб обрадувати подруг. Швидко знайшовши номер, натиснула на виклик. Після трьох гудків почула:

-Слухаю. Настю, ти щось хотіла? А то я трішки занята...

Про її "зайнятість" я знала давно. При собі усміхнувшись, я почала:

-Передай Ігорю "привіт". Яно, я домовилась, ми можемо їхати у нашу хатинку.

-Так? От і чудненько! Коли їдемо?

-На вихідних?-запропонувала я.

-Добре, як раз і час буде щоб підготуватись. Я Юлі подзвоню. Папа!

-Ок. Папа!

Подруга скинула виклик і я пішла в свою кімнату.

До своєї обітелі, я ще не до кінця звикла після ремонту. Старі світло-салатові стіни замінило дерево, яким було оббите все приміщення. Замість пошарпаного кривого дивану, половину кімнати займає теж дерев'яне ліжно, тільки темнішого відтінку. Щодо іншої мебелі, то в кімнаті присутні шафа, тумба, робочий стіл і малесеньке трюмо.

До відпочину два дні, тому починати збиратися потрібно вже.

Ідеальна леді- це не про мене. Всю мою підготовку можна вмісти в одну спортивну сумку...

•   *****

-Прикольненько. Хатинка стара, але дуже затишна,- прокоментувала Юля.

-Коли ти говорила про старе село в Карпатах, я уявляла собі це набагато гірше. Але ми попали в досить "живе" село,- Яна теж не промовчала.

Ну що ж... Як вже сказали дівчата, все могло бути гірше, але дерев'яна хатинка, не дивлячись на свій вік, була в дуже презентабельному стані.

Ми почали заселятися, з середини домик був прикрашений в колоритному стилі. Все у вишитті, з вирізьбленними елементами. Тут можна знайти дві кімнатки, кухню і ґанок.

В одній з кімнат, над столом висіло велике дзеркало у якому відображалися три дівчини. З нашої компанії завжди всі приколювалися. Адже три майже ідеальні дівчини-красуні ніколи не сварилися, не заздрили одна одній, ми стоїмо горою один-за-одного.

Можливо ви подумаєте, що в мене завишена самооцінка, але я справді вважаю себе красунею.

Високою, стрункою, з симпатичними рисами обличчя. Густу шевілюру рудого волосся підкреслюють зелені очі.

Щодо моїх подруг, то вони також гарні.

Юля низенька, смуглява, кароока брюнетка. Характер в неї просто бомба- в прямому значені цього слова, не знаєш коли рване, а Яна її повна протилежність- синьоока блондинка з ростом майже 180 сантиметрів. Спокійна, врівноважена і завжди усміхнена.

-З чого почнемо?

-Я думаю з прибирання,- сказала і провела пальцем по столі, де лежала тонна пилу.

Три дні минули швидко. Ми гуляли по лісі, шукали ягоди, розмовляли, по вечорам дивились серіали.

У ранок того дня, коли ми повинні були повертатись, Яна подзвонила Ігорю, який мав нас забрати.

-Дівчата, в нас мала проблемка. Ігор нині не занятий, сказав що забере завтра з ранку. То як, почекаємо?

Ми з Юлею переглянулись і сказали в один голос:

-Без проблем!

-Оскільки, у нас ще один вільний день, то можливо ми б прогулялися по селі? Ми там ще не були,- запропонувала Яна.

-Туди йти півтори години і назад так само, потрібно взяти сумку з перекусом і водою,- відповіла я.

Через 15 хвилин ми вийшли з подвір'я у напрямку села.

Дорога була веселою, ми жартували, згадували смішні історії, а Юля розповідала про свого нового колишнього. Тому, ми не замітили як підійшли до села...

****

Пройшло 5 років

Я стояла посеред зали, а мої вороги здивовано на мене дивились. Всі вони думали, що змогли мене позбутися п'ять років тому, але це не так.

Я як фенікс згоріла, але змогла відродитись. Мені вдалось стати сильнішою, вдалось подорослішати й зняти рожеві окуляри.

-Ви хочете сказати, що ця молода леді стане Магістром регіону Карпатської України? Їй ще навіть молоко на губах не висохло,- насміхалась добре знайома мені жінка.

-Маланіє, єдине, що може не висохнути в мене на губах, так це помада!