Розділ 18

  
Ранок був шаленим. Мама розповідала татусю про мої думки. Потім вони вирішували як дістатись до короля і весь час схвильовано дивились на мене. Поки вони сперечались що та як зробити — я пішла і написала лист. Думаю, Таяна буде здивована. Коротко розповіла про легенду і не забула про свої припущення. За п'ять хвилин лист був написаний та магічно відправлений прямо в руки подрузі. В цьому нам дуже допоміг новий артефакт. У королівстві демонів вони більш розвинені ніж у нас. Наші артефакти доставляють за чотири години — у демонів пошта швидша. Три хвилини і готово. Подруга в день балу радо вручила нам демонічні конструкції і сказала бути на зв'язку — а то мало що може статися. Як у воду дивилась.
"Вітаю, Селестія. Рада що ти написала. Це справді може бути важливо. Зараз же зв'яжуся з Рейдгаром — нехай доповість королю. Не хвилюйся, як тільки буду щось знати — відразу напишу новини! Сподіваюся що в тебе все гаразд. Твоя подруга Таяна."
Коротко і ясно. Тая у всій своїй красі.
Батьки продовжували сперечатись, але лист до короля з проханням прийняти вже відправили. А я спокійно снідала і пила чай. Відьомське чуття підказувало що скоро все вирішиться само. Тому відпочиваємо і набираємось сил. Я і батькам пропонувала скласти мені компанію, але вони чомусь відмовились. Після сніданку я отримала лист від демониці. А там мене очікували цікаві новини — король демонів зі своїм посольством їде до Оритана.
— Доню! Леті! Скоріше спускайся! Прийшов лист від короля, — мама, задихаючись, відкрила двері моєї кімнати.
— Нас викликають до палацу, — з посмішкою дивилась на Сентею Далас. Моя мама взяла себе до рук і стримано сказала:
— Одягайся! Нас чекатимуть в обід! — після чого неспішно покинула мене.
А в моїй голові була лише одна думка: "Можливо, Рей теж прибуде?"
За думками і мріями час летів швидко. Не встигла озирнутись — а вже потрібно готуватись до зустрічі.
Над образом довго не мудрувала. Одягла ніжну кремову сукню, підкресливши талію зеленим шовковим пояском. У тон до нього підібрала рукавички. Волосся заплела в товсту косу, трохи розтягнувши плетіння, щоб зачіска виглядала більш святково. Ще й випустила кілька пасом біля обличчя.
Внизу вже чекали батьки. Мама була в строгому чорному платті — і лише мереживо пом'якшувало її образ. Ну і, звісно, гострокінцева шляпка — головний атрибут верховної відьми. Тато ж одягнув військовий мундир.
— Мої дами сьогодні напрочуд пунктуальні. Їдемо. Цікаво, що ж нас чекає, — стримано всміхнувся він, відчиняючи перед нами двері.
Сподіваюся, обидва королі готові до зустрічі з відьмами. Впевнена — це буде цікаво.
Колись я вже мала змогу побувати у замку Едгара Корсара. Він славився світлими залами і різними статуями. А ще тут були вітражні вікна — на них зображена цікава історія королівської родини. Зараз ми йшли довгими коридорами за лакеєм. За масивними дверима був головний кабінет його величності Едгара. Як тільки перед нашою сім'єю відчинили ці злощасні двері — я занервувала. Там зараз два королі, радник і Рейдгар. Його посмішку я побачила першою.
Нас пропустили у простору кімнату. В самому центрі кабінету стояв величезний дубовий стіл — на ньому все ідеально розкладено і чисто. Наш король любить щоб усе було під контролем, навіть папери на столі. Ззаду стола вікно у повний зріст, по боках — темно-дерев'яні дивани на яких вже сиділи демони. Ми ж присіли в реверансах і зайняли стільці перед столом.
— Вітаю вас, — промовив король. Його обличчя не видало жодної емоції. Ідеальний контроль — навіть міміка і жести. Все було під його владою. — Новини з-за кордону дісталися швидше ніж він до дому барона. Але думаю що ми зможемо це відрегулювати в майбутньому.
Едгар лише одним поглядом на батька дав зрозуміти що саме він хоче виправити. Всі новини повинні проходити спочатку через нього і лише тоді потрапляти до інших.
— Я перепрошую, але дістатись до вас дуже важко. Батько пробував надіслати листа на термінову аудієнцію. На жаль, строк очікування мене не влаштовував — і я надіслала листа подрузі. Вже вона змогла передати новини вище. І результат, як ми бачимо, виявився швидшим.
Батько від моєї нахабної поведінки з королем лише прикрив очі. Зате мама випросталась і підсумувала:
— Зараз не важливо як ми змогли передати новини. Думаю, головна ціль — наблизитися до розгадки.
— Я повністю згоден з леді Далас, — мама оцінила поглядом солідного чоловіка середнього віку. — Дозвольте представитися — Шейн Бошвар, король Аргону.
Сентея ввічливо подала руку і присіла в уже набридлому реверансі. Манери щоб їх.
— А ви, юна леді, і є та сама Селестія Фрокс де Рувер? — майже чорні очі уважно пройшлись по мені, оцінюючи мої дані — як фізичні так і розумові.
— Не знаю чим я вже встигла заслужити на приставку "та сама", але так — я Селестія. Рада знайомству, вашу величність, — і повторила реверанс який вже мала честь показати моя мама.
— Чудово. Не будемо зараз розбирати чим ви прославились — краще послухаємо вашу версію ситуації.
— Не так давно я чула що наші вчені вже припустили теорію про порушення балансу. Так ось — вони відштовхуються від цікавих фактів, які мають частину правди в деяких відьомських легендах. Тому, швидше за все, якщо дослідити дві схожі розповіді — ми складемо напівправду. А ще якщо вдасться отримати щось від мавки...
— Мавка — то і не монстр, і не дух! Як ви з неї дістанете інформацію? — досить зло перебив король Оритана.
— У мене є кілька ідей, — зла посмішка — і наш король підводиться зі столу.
— А мені здається що ви, леді, лише витрачаєте наш дорогоцінний час. До того ж потурбували чужого короля і видаєте нам чужі ідеї.
— Думаю, леді Селестія хоче всім допомогти, а ви заважаєте викласти план який може врятувати не одне життя. Заради цього можна виділити кілька вільних хвилин і не перебивати і так схвильовану дівчину, — Рейдгар досить впевнено встав і переключив увагу Едгара з мене на свою персону. У його погляді палала рішучість і владність не менша ніж у короля. Демон без зайвих вагань встав на мій бік. Захистив і не дав подавити морально. Було незвично що хтось не з моєї родини так кинувся на мій захист.
— Мій племінник має рацію. Давай дамо шанс юній відьмі розповісти суть її думок.
Я вдячно посміхнулась королю і переповіла мамину легенду. Потім розповіла про слова Рея — про мавок, фенікса.
— Якщо на мавці і справді є прокляття такої сили — його можна дослідити! Варто лише пошукати її в лісі. І ми знатимемо частину пазла, а тоді вже міркуватимемо як його зняти! — з ентузіазмом розкрила карти.
— Думаю, зараз це варто обміркувати — чи варто ризикувати людьми без доказів, — королі мали сумніви.
— Я впевнений що цей план має шанс на життя. Просто його варто вдосконалити! — Рейдгар явно повірив у мої слова, і це приємно зігрівало душу. Але на жаль королі вирішили поки що не змінювати стратегію. Однак запевнили нас що обміркують це згодом.
— А зараз вам краще повернутися додому і перепочити, — Едгар вказав на двері.
— Я проведу леді до карети, — Рейдгар підвівся і простягнув мені руку. — Думаю, після емоційного дня вам не завадить допомога.
І підхопивши мою руку, ми вдвох першими залишили кабінет.
Варто було опинитися за першим рогом від кімнати, як мене міцно обійняли. Швидко — але так бажано.
— Тія, ти не уявляєш наскільки можеш бути права. Перерву твою розповідь і дам наводку вченим — нехай нарешті почнуть щось робити.
— Ти справді так думаєш? — хлопець посміхнувся і ніжно погладив моє підборіддя.
— Я думаю що тобі з мамою варто чекати листа про запрошення до наших вчених — а то й навіть до короля, — демон сяяв від щастя, ніби знав щось більше ніж я. — Ти навіть не уявляєш яка ти молодець. А зараз вибач — мушу бігти. Та й твої батьки зараз теж будуть тут.
Ледь помітний рух — і я відчула як демон провів носом по моїй щоці, тихо вдихаючи аромат.
— До зустрічі, Рей.