Розділ 12

Інші уроки відволікли від нового очікування, тому до вечора я була зайнята вивченням нового і не менш цікавого матеріалу. То трави, то нові закляття зцілення. А ще я помітила, що на нас з ельфійкою перестали звертати увагу. Нікого більше не хвилювало що ми різні. Всі звикли і тепер цілком нормально перекидались з нами словами — навіть було схоже на нормальну групу. Ельфи більше не дерли носа, а відьми перестали робити пакості. Відносини між усіма досі були холодні, але вже не нагадували поле воєнних дій.
В кінці уроку ельфійка знову закидала викладача питаннями. Де вона їх тільки бере? Залишила її у кабінеті, а сама неспішно пішла до кімнати. Їсти не хотілося. На порозі Лапі принесла чаю з пирогом. Цього вистачить на вечір.
У нашій вітальні вже сиділа Таяна і спокійно попивала чай з моїм уже облюбованим пирогом.
— Заходь, я попросила твою Лапі організувати нам маленьку чайну церемонію, — демониця жестом вказала на чай, печиво і пиріг.
— Мала такі ж плани на сьогоднішній вечір, — я скинула туфлі і забралась у крісло. Це улюблене місце Дарини. Але хто встиг — того й тапки. Сьогодні воно моє!
— Як заняття з бойовиками? — я взяла чашку і відпила чаю. Це дає мені час на роздуми. Бо навіть не знаю про що їй розповісти. — Бачу, ти задоволена.
— В цілому все добре. Але... — я не знала як розповісти про те що дівчата завтра на ярмарок ідуть удвох, а я — з кузеном Таї.
— Нуу? Кажи як є. Щось сталося? — Таяна поклала чашку і уважно подивилась на мене. — Рей тебе образив?
— Ні, що ти! — я поклала чашку і теж нахилилась до неї ближче. І довірливо тихим голосом розповіла.
— Я програла йому парі. І тепер мушу йти на ярмарок з ним.
— Якщо судити по твоїх щасливих очах, то ти не сильно засмутилася, — дівчина щасливо відкинулась на спинку дивана, а я вкотре за сьогодні зашарілась.
— А ще він пообіцяв розповісти про портали. Так що я дізнаюсь навіть раніше за тебе, — вона посміхнулась і виглядала задоволено.
— Чудово. Я рада що він поділиться з тобою, а ти в свою чергу — з нами.
На цій приємній ноті повернулась наша третя сусідка, і ми справді чудово провели вечір утрьох. Це вже якась традиція — ось так закінчувати важкі дні. Чай, цікаві історії та наше тріо.
— На наступні вихідні влаштуємо маленький дебош! — вже в ліжку запропонувала Тая.
— Що ти вже вигадала? — сонно запитала наша відмінниця. А я лише посміхалась. Думаю, я знаю про що говорить демониця.
— Мені нещодавно прийшла пошта з дому і бабуся передала сомовицю. Так що вечір напередодні балу і свята зими можемо провести весело і втрьох!
— Звучить чудово! — відповіла я за нас двох з Дариною і заснула міцним сном. Мені снився дім і мій сад. На душі було затишно, по-домашньому добре.
На ранок дівчата розгорнули дебати:
— Нехай іде у блузці та штанах. Буде ефектно і по-сучасному! — трясла моїми речами демониця.
— Ні! Він уже бачив її в штанах — це не призведе до вау-ефекту! — ельфійка доводила свою думку гучніше. — Вона повинна виглядати ніжною — він її в такому амплуа ще не бачив!
Вони обидві в чомусь були праві. Тому поки вони перебирали мої речі і доводили хто що краще знає, я міркувала як одягнутися щоб і ефектно, і зручно одночасно. І вигадала!
— Не сваріться! Я знаю що одягну, — пройшла до купи речей і дістала зелену спідницю. — В мене ще є біла блузка з розкосими рукавами та візерунками в тон до неї. А ще пояс з золотими візерунками!
— Де? Давай подивимось як виглядатиме образ! — Дарина завзято почала підносити мої речі. Вона завзята модниця. Але в чомусь права — потрібно приміряти.
— Зараз, зараз усе одягну і послухаю ваші оцінки, — пішла до ванни і справді надягла все озвучене та вийшла до дівчат.
— Виглядає гарно, — Тая була небагатослівна.
— Гарно, але чогось не вистачає! — дівчина затягнула золотий пояс, дістала свої прикраси і прикріпила до нього. Тепер з пояса ще й золоті джгутики звисали.
— Вони непогано вписались, — в цілому мені подобається те що я бачу у дзеркалі.
— Гарнітур! Він тут теж потрібен, — я згадала про бабусині сережки. Смарагди в огранці золота гарно звисали з вух.
— Дуже добре! Але я б ще щось додала до голови. Можливо якийсь обруч? — міркувала ельфійка. А я дивилась у дзеркало і зрозуміла — ельфи можливо й носять обручі та різні пов'язки на голові, а ми відьми обожнюємо широкополі капелюхи з гострим носом. І дістала такий.
— Клас, те що треба. Ще накрутимо локони, легкий непомітний макіяж — і ти готова! — ельфійка мало не стрибала від радості. Мені було приємно бачити що подруга так хвилюється за мене.
— Я в цьому не сильна, але виглядаєш ти дуже цікаво. Тобі личить.
Непомітно за зборами і чаєм промайнув час. Цього дня Дарина стала нашим спасінням. Вона допомогла не лише мені, а й Таї. Демониця нарешті одягла сукню — вперше на моїй пам'яті. Розпустила чорні коси, зібравши їх біля скронь. Жовта сукня пасувала їй до лиця. Тканина підкреслювала гарну талію, а відкриті плечі робили образ пікантним. Дівчина виглядала більш ніжною.
— Тобі личить. І взагалі — потрібно частіше одягати сукню, — ельфійка затримала на ній погляд.
Сама ж Дарина одягла гарну білосніжну сукню з чорним ременем і черевичками. Зібрала коси догори, відкривши довгу шию. Зачіска була цікава — ніби зібрана нашвидкуруч. Кілька пасом випадало і робило її образ романтичним та витонченим.
— Ну що, красуні — можемо вирушати у світ! — Дарина посміхалась та сяяла.
Ми так довго підбирали образи і фарбувались, що час сплив непомітно — і якби не Лапі, то забули б навіть перекусити. Кинувши погляд на годинник, ми прискорились. Перед виходом кожна подивилась по традиції мого народу у дзеркало — на удачу.
Мені подобається фінальний образ: зелена спідниця м'яко огортала фігуру, біла блузка з розкосими рукавами злегка відкривала плечі. Золотий пояс з тонкими джгутиками підкреслював талію, а смарагди в золотій огранці тихо погойдувались у вухах — бабусин подарунок що раніше здавався занадто урочистим, зараз був дуже доречним. Широкополий капелюх з гострим носом завершив образ — і я нарешті зрозуміла що відьма у мені сьогодні задоволена.
— Дякую за допомогу, мені варто вже бігти. Час вийшов, я спізнююся. Певно Рей вже чекає біля воріт.
— Думаю, кузен дочекається. Ти сьогодні варта того щоб зачекати довше!
— Вона варта того щодня! — виправила ельфійка.
— Ти маєш рацію! — погодилась Тая. — А тепер біжи. Думаю, тебе вже заждались.