Розділ 34.2

Уважний, пронизливий і такий вже знайомий погляд ректора почергово впав на кожного з нас. Серце стислось, лишень наші погляди зустрілись. Лише на мить, проте мені здалось, що він побачив за неї всі мої думки, зазирнув просто в душу, що й без того лишилась будь-якого спокою. 

Точно здогадався, що зі мною щось не так. Ну, чи от-от здогадається. Тож я не витримала і втупилась в підлогу, вивчаючи вже до болю знайомий потертий старий килим в ректорському кабінеті. Здається, мені вдалось вже вивчити не лише кожен вензель його візерунку, а й кожну пляму чи висотану нитку.

Не знаю, що змусило Стрейта так напружитись і нервувати, але це точно дуже серйозно. Сподіваюсь, що це не повʼязано з моєю вчорашньою пригодою. Бо я взагалі не знала, що йому говорити, як пояснити. І чи варте воно взагалі того, аби привертати увагу такої зайнятої людини.

Так. Все! Почуттям тут не місце. Тож, Мейв, зберись. Опануй себе і вислухай керівництво.

Перевела подих, стиснувши в кулаці цукерку лери Квон, і поглянула прямо на Реймора Стрейта.

Ледь помітна усмішка торкнулась його губ, ніби так він намагався мене підбадьорити, і стало легше на душі.

– Сподіваюсь, що ранок у всіх добрий? – поцікавився Стрейт, але перш ніж ми спробували відповісти, продовжив: – Бо день та вечір обіцяє бути напруженим та нервовим.

Ми переглянулись. І стало остаточно ясно, що не одна я страшенно знервована і жадаю пояснень та подробиць. Тож Стрейт піднявся на ноги, так звично заклав руки за спину та продовжив.

– Ви, пʼятеро студентів Херенду, відібрані особисто мною для участі у щорічному королівському турнірі, – рівно та спокійно повідомив ректор.

Ми знову переглянулись. І добре Брейт і Ройс були вже готові до такої новини. Вже хоч перши шок пережили і здатні тримати емоції в руках. А Оуен і Кріс здивування не приховували.

Уявляю, що за думки зараз в їх головах. Улюблениця ректора і на турнір пробилась. Мало їй було місця на бойовому факультеті, роботи в лабораторії зіллєвара, так тепер ще й це. А може не просто улюблениця? А може Греверс мав рацію і вона таки пробралась в ліжко до ректора? Чи ще щось?

Що тут скажеш, я б сама подумала вже, що щось тут не чисто.

– А це не проти правил? – впоравшись з першим шоком, обережно поцікавився Оуен, повільно перевівши погляд з мене на ректора, що весь цей час спокійно та уважно спостерігав за нашими переглядачками. – Ну, тобто дівчина в команді… це… так взагалі можна?

– Немає щодо статі учасників жодних обмежень в регламенті, що було затверджено кілька століть тому, – знизав плечима Стрейт.

– Але це ж і так було зрозуміло, – хмикнув Кріс.

– Поясни і мені, – присівши на край столу і впʼявшись у свого студента таким уважним поглядом, що мені не лише слова, а й саме повітря в горлі застрягло б, попросив ректор.

– Ну-у-у… дівчата слабші… – замʼявся, але все ж відповів Крістофер, все ще поглядаючи на мене, явно побоюючись образити відьму. 

Він добре знав, що жінки нашого роду мстиві  мало що пробачають. Тож ображати мене і наживати собі ворога не хотів. Знав би він, що я приблизно тієї ж думки, так не пітнів би, підбираючи ледь не кожне слово.

Та ще й не відомо, як керівництво відреагує. Воно он як пропалює поглядом присутніх.

– Саме тому ви звернулись саме до неї, коли вирішили помститись новоприбулим студентам? – насмішливо поцікавився ректор склавши руки на грудях.

Кріс знітився, пригадавши нашу нічну вилазку по гуртожитку і мої таланти з рунної магії. Проте не так просто змиритись з ситуацією. Вони ще не звикли до того, що я навчаюсь з ними в групі, а тут ще й турнір.

– Але ж… – почав він, розгубившись та не знаючи, куди очі подіти.

– Думали, що я про це не знаю? – не чекаючи, поки Кріс і Оуен почнуть свідомість втрачати, як зніжені придворні лери, запитав Стрейт. – Не хвилюйтесь, покарання не буде. Обидва табори відмітились, врешті решт. Але, саме зараз, ми з вами маємо лишити всі суперечки в минулому. Тут два “нових” студенти в цій академії, два – “корінні” херендці. Ще Мейв, котра взагалі стане обʼєктом пересудів не лише в стінах Херенда, але й в королівському палаці. Знаю, що ви недолюблюєте один одного. Навіть… терпіти не можете. Але, всі ви візьмете участь у турнірі. Це не обговорюється та відмови не приймаються. І, що найважливіше, мені потрібно, аби ви стали справжньою командою.

Дуже смішно. І практично нездійсненно.

– Херенд ніколи навіть участі не брав, – зронив похмуро Оуен.

– І в нас є й сильніші маги, – зауважив нарешті Брейт, що явно був злючий від новини про склад команди. Мало того, що відьму на шию повісили, яку няньчити доведеться, так ще й двоє херендців, котрі нічогісінько не знають ані про турнір, ані про придворне життя. – Ви… ризикуєте, набравши саме таких учасників.

Відчуваю, що якби Стрейт з небожем були наодинці, то останній насипав би йому куди смачніших епітетів. І так ледь стримувався, аж жовна на щоках ходуном ходили.

– Впевнений, що ви впораєтесь, – відрубав ректор. – І почнете вже сьогодні, – і отже, ми знову мовчки чекали, що там ще напридумувало наше активне і сміливе керівництво, пояснив: – До нас сьогодні з інспекцією прибуде права рука його величності Хайт ле Вернар. Я не знаю що саме він жадає побачити, але познайомитись жадає саме з членами команди. Тож ваше завдання показати не лише себе, але й міцний звʼязок херендців, що готові горло перегризти один за одного.