Розділ 32

– Ну і погодка! – ховаючи вуха у відворіт куртки, ніби хурделиця могла дістатись і до затишної зали салону готового одягу, бурчала Айша, визираючи у вікно і набираючись хоробрості вийти в таку негоду на вулицю.

Погода дійсно змінилась за лічені хвилини. От тільки світило сонце, а за кілька миттєвостей вже набігли хмари, піднявся вітер і пішов сніг. Густий, лапатий, ніби казковий. Заліплював віконне скло, вривався в найменші щілини, ставлячи свій відбиток на всьому, до чого міг дотягнутись. Ніби сама зима твердим кроком ступала вулицями міста.

Гарно, звісно. Але проблема в тому, що ми взагалі не були готові до такого повороту подій.

Тож тепер судомно придумували, як би то дістатись академії. Бажано, як наслідок, не захворіти та не злягти. Уявляю собі обличчя ректора, коли він провідуватиме нас в цілительській. Можливо, обійдеться без годинних нотацій. Але мені вистачить і докірливого погляду, аби почуватись винною навіть в тому, що прийшла зима.

Та й Айшу шкода. Так старалась для цього прийому і в результаті його пропустить.

Час вже шкодувати про свої малодушні бажання прихворіти, аби не йти на прийом.

– Певно, якісь вищі сили також не у захваті від твого маніакального бажання придбати мені нову сукню, – спробувала я розрядити обстановку. 

– Я все ще не втрачаю надії! – вперто мотнула головою Айша. – Зараз хурделиця притихне і… я ще знаю кілька салонів. Там точно має бути щось підходяще.

– Айша-а! – простогнала змучено я. – Облиш це. Ти ж бачиш, що готових суконь на мене не шиють. Всі що є, треба перешивати. І до завтра з цим жодна кравчиня не впорається.

– І? Маєш інші пропозиції щодо вирішення питання? –  скинувши брову, поцікавилась Айша. – Підеш у формі?

Не найгірший варіант, враховуючи обставини.

Я набрала повітря в груди, аби пояснити їй те, що за кілька годин блукання магазинами і так стало зрозумілим – я надто висока і надто худа для всіх тих суконь, що нам пропонували. Але передумала. Якщо мені щось вдалось за цей час зрозуміти, то це те, що поки у цієї дівчини є хоч один не використаний шанс, вона обовʼязково ним скористається. Лишилось сподіватись лише на те, що в таку погодку, народжена на теплому півдні магиня довго не витримає біганини по магазинам.

Зізнатись, мене вони втомили. Час до турніру збігав стрімко. Останні дні я витратила зовсім не на те, на що варто було б. До прикладу, я все збиралась підібрати руни і зважити, куди саме їх краще нанести. Натомість витрачаю безцінний час на казна-що.

– Може, доля дійсно подає мені знак, що варто пропустити цей прийом? – задумливо пробурмотіла я, відвернувшись від вікна та окинувши поглядом полиці з шапками.

Нехай сукню не виберу, то хоч на щось корисне витрачу свої заощадження.

– Знов за рибу гроші, – мало не притупнувши, скрикнула Айша.

Вона точно збиралась ще купу всього наговорити мені того, що я й так вже сьогодні почула, але заготовлену промову обірвав дзвін наддверного дзвіночка.

Двері відчинились впускаючи холодний вітерець та ціли рій сніжинок, що вмить осіли на підлогу й розтанули. І лише згодом всередину практично влетіла невисока худощава фігура з купою паперових пакунків в руках.

– О! Лера Сноу! – підскочила одна з продавчинь буквально вихопивши засніжені пакунки. – Навіть не сподівались, що ви так швидко впораєтесь з замовленням. Ви просто чарівниця. Зачекайте хвилинку, принесу оплату за роботу.

Дівчина зникла, а я рішуче наблизилась до знайомої кравчині.

– Мейв! – широко усміхнулась молода жінка. – Яка несподівана і приємна зустріч. Щиро рада тебе бачити.

– Навзаєм, Амадеє. Навзаєм, – усміхнулась я у відповідь. – Все збиралась до вас навідатись, але не мала можливості. Але так і не змогла викроїти часу. Як Лінсі?

Жінка посміхнулась світло і щиро.

– Твоїми стараннями, чудово. Запитує про тебе мало не щодня. Вранці збиралась в академію, аби провідати свою рятівницю. Ніби відчувала, що доля нас зведе в найнесподіваніший момент, – промовила з тою ж теплою усмішкою кравчиня. – Тож, як викроїш час, будемо раді прийняти тебе в гостях. А ви тут за обновками?

– Ох, ви навіть не уявляєте з якою бідою ми зіштовхнулись з цими обновками, – встрягла в розмову Айша, відчувши, що от він той самий шанс, котрого вона так довго чекала. 

– А-айша-а! – спробувала я її зупинити, проте куди там. Хіба комусь таке під силу?

– І в чому ж ваша біда? Може, я зможу якось зарадити? – поцікавилась лера Сноу, лише кинувши на мене швидкий погляд, знову всю увагу приділила моїй подрузі. – Айша? Я правильно зрозуміла?

– Так. Айша Блейр. Вибачте мені мою невихованість. Важкий та нервовий день, – на мить зніяковіла дівчина. Але швидко впоралась з емоціями і продовжила у своїй звичній манері: – Я подруга цієї впертої відьми. І, здається, тільки ви нам можете допомогти. Ми не можемо підібрати їй готову сукню. З розміром біда. А потрібно вже на завтра. Я так зрозуміла, ви досить швидко працюєте. Зможете підігнати одяг. І якщо візьметесь, то просто нас врятуєте. В першу чергу Мейв. Хоч вона в цьому і не зізнається ніколи.

– Айша, у лери Сноу і без нас роботи вистачає, – процідила я крізь зуби, зніяковівши і за себе, і здається за Айшу, котра, своєю чергою, жодних незручностей не відчувала.