Розділ 29

  Діана, вбрана у костюм кольору «владний беж», з ентузіазмом інквізитора розкладала на наших столах стоси паперу. Кожен стос був товщиною з середній тлумачний словник.

— Оскільки викликів поки немає, ми займемося підвищенням кваліфікації, — проголосила вона, переможно поглядаючи на нас крізь золотисту оправу окулярів. — Теоретичний тест на знання бойових протоколів Бюро. П’ятдесят сторінок. Письмово. Без використання магічних підказок.

— П’ятдесят сторінок? — Валеррр’ян, який саме намагався влаштуватися на купі бланків, обурено змахнув хвостом. — Еллі, я б краще погодився лизати замерзлий ліхтар на площі Ринок, ніж відповідати на питання типу «Яка допустима амплітуда розмаху жезла в умовах щільної міської забудови». Це ж тортури! Чистий бюрократичний садизм!

  Діана ігнорувала кота. Вона якраз підійшла до Дем’яна, який зосереджено вивчав першу сторінку з таким виглядом, ніби планував її спалити силою думки. У цей момент у нього в кишені різко задзвонив магічний апарат.

— Наливайко слухає, — сухо кинув він. Його обличчя напружилося. — Зрозумів. Буду за двадцять хвилин.

  Він підвівся, накидаючи плащ.

— Терміновий виклик у Бюро. Розгляд старої справи перенесли на сьогодні.

  Діана на мить спохмурніла, але швидко повернула собі осяйну посмішку:

— Звісно, Дем’яне. Їдь. Я тут впораюся. Контроль — це моя стихія.

  Як тільки двері за Дем’яном зачинилися, Діана розвернулася до Тесси.

— Тессо, годі порпатися у своїх залізяках. Сходи на склад і принеси комплект вимірювальних пристроїв «Спектр-М». Ми перейдемо до практичної частини — оцінки індивідуального рівня сили кожного працівника.

  Тесса підняла голову, Архімед на її плечі лише кліпнув очима.

  «Вона хоче цифри. Люди люблять заганяти нескінченність у рамки шкал», — пролунав голос сови в моїй голові.

  Минуло пів години. В офісі панувала нудьга. Ліда та Віра зосереджено шкрябали перами, намагаючись згадати параграф про класифікацію болотних вогників. Тесса розставляла на столі дивні мідні сфери, з’єднані проводами з приладом, що нагадував гібрид касового апарату та годинника з зозулею.

— Ізольдо, любонько, не бійся, — Валеррр’ян повільно підкрадався до лисої кішки, яка забилася за монітор Діани. — Бачиш цей прилад? Він зараз покаже, що твоя господарка — суцільний нуль у плані душевності. Йди-но до мене. Ти ж така холодна, наче тебе в морозильнику тримали. Давай я тебе обійму, зігрію твої складки своїм гарячим львівським серцем... Ну, або хоча б обійму, щоб ти не виглядала як недосмажений ліверний сосисон.

  Ізольда у відповідь видала звук, схожий на шипіння розпеченої праски.

— Пане Коте, припиніть розпусту на робочому місці! — кивнула Діана, підходячи до Тесси. — Почнемо вимірювання. Лідо, Віро — по черзі торкайтеся сенсорів.

  Дівчата слухняно прикладали свої жезли до сфер. Прилад нудно пікав, виводячи на екранчик цифри: «45», «52».

— Стандарт, — коментувала Діана з явним задоволенням. — Безпечний, передбачуваний рівень.

— Це не рівень, це температура затишку в офісі, — пробурмотів Валеррр’ян. — Тепер давайте Еллі. Тільки тримайте вогнегасники наготові.

— Ізабелло, ваша черга, — Діана жестом вказала на сенсори. — Подивимося, наскільки ваш «масштабний ефект» відповідає дійсності. Тільки без фокусів.

  Я глибоко вдихнула, поправила рукавички та витягла свій новий жезл із мореного дуба. Тесса налаштувала прилад, Архімед навострив вуха.

— Просто торкніться кристалом центральної сфери, — наказала Тесса. — І сконцентруйтеся.

  Як тільки мій жезл торкнувся міді, я відчула, як сила всередині мене, зазвичай спокійна завдяки стабілізаторам, раптом відчула виклик. Це було як тиск у паровому котлі. Кільце на пальці миттєво розпеклося.

  Прилад видав дивний звук: «Кхр-р-р... піп-піп-ПІ-І-І-І!».

  Цифри на екрані почали миготіти з такою швидкістю, що перетворилися на суцільну розмиту лінію.

— Що таке? — Діана нахилилася ближче. — Чому він не фіксує результат?

— Він фіксує, — прошепотіла Тесса, відступаючи на крок. — Просто він... він не розрахований на таку амплітуду.

  Раптом усередині приладу щось гучно тріснуло. З мідних сфер полетіли сині іскри, а рукавички на моїх руках почали світитися золотом, намагаючись поглинути надлишок енергії.

— Еллі, кидай! — крикнув Валеррр’ян, але було пізно.

БУМ!

  Один із дротів спалахнув яскравим помаранчевим полум’ям. Магічне замикання призвело до того, що стоси паперів — ті самі п’ятдесят сторінок тестів — підлетіли в повітря і зайнялися прямо в польоті.

— ПОЖЕЖА! — верескнула Віра.

— МОЇ ТЕСТИ! — закричала Діана, намагаючись загасити папери своїм дорогим піджаком.

  Офіс миттєво наповнився густим димом. Валеррр’ян, скориставшись моментом, таки вхопив Ізольду за хвіст:

— Рятуйся, лиса богине! Я винесу тебе з цього пекла на своїх пухнастих лапах!

  Ізольда з переляку вчепилася йому в морду, і вони клубком покотилися під стіл Зенона, коли спрацювала автоматична система пожежогасіння, обливаючи всіх смердючою піною.

  Тесса спокійно накинула на прилад протипожежне покривало.

— Я ж казала, що апарат «Спектр-М» має низьку межу толерантності до стихійних відьом, — констатувала вона, поки Архімед незворушно чистив пір’я посеред хаосу.

  Я стояла посеред задимленого офісу, тримаючи жезл, і дивилася на Діану, яка тепер була вкрита піною та попелом від власних тестів.

— Ну що, Діано? — Валеррр’ян вигулькнув з-під столу, спльовуючи шматок піни. — Рівень сили оцінено? Чи нам ще раз прикластися для закріплення результату?

  Дем’ян який щойно влетів в офіс завмер на порозі так, наче врізався в невидиму стіну. Його ідеально випрасуваний плащ, принесений з холодного Бюро, зараз виглядав як виклик усьому тому безладу, що панував у кабінеті.

  Запах озону змішався з кислуватим ароматом пожежної піни та горілого паперу. Крізь сизу димку, що ліниво повзла під стелею, кабінет «Львівмагпобуту» нагадував декорації до фільму про кінець світу, де головними героями були дві розлючені відьми та один дуже задоволений собою кіт.