Розділ 61

  Ранок другого дня конференції у «Скляній залі» розпочався з такою інтенсивністю, що здавалося, ніби самі стіни Головного Управління Бюро Магічної Безпеки вібрують від надлишку амбіцій та озону. Якщо перший день був присвячений тріумфальним звітам та демонстрації «блискучих кілець», то середа стала днем великих структурних потрясінь. Повітря було наповнене запахом дорогого пергаменту, міцної кави та ледь вловимим, специфічним ароматом ладану та святої води, що зовсім не вписувався в сухий казенний інтер’єр Бюро.

  Промова заступника голови Бюро зі стратегічного розвитку більше нагадувала оголошення воєнного стану, ніж звіт про інновації. На величезних кришталевих екранах, що плавали під стелею, миготіли складні креслення нових «демонічних пасток», що працювали на принципі зворотного ефірного резонансу, та схеми глобальної співпраці.

— Ми відкриваємо нову сторінку нашої історії, — проголосив оратор, і його голос, підсилений магією, розкотився залою, як грім. — Відсьогодні в структурі Бюро з’являється Відділ Спеціальної Екзорцистської Співпраці.

  Зал ахнув. На сцену вийшли представники Риму — тридцять п’ять спеціалістів, надісланих Ватиканом. Це були клірики-екзорцисти, майстри боротьби саме з демонічними сутностями вищих порядків. У своїх бездоганних чорних сутанах із вишитими сріблом знаками захисту та важкими розп'яттями, в які були вмонтовані магічні детектори, вони виглядали як монолітна скеля посеред яскравого натовпу відьом та магів.

— У кожному великому місті, включаючи Львів, тепер буде постійний корпус кліриків на службі Бюро, — продовжував чиновник. — Кожен випадок демонічного прориву тепер розглядатиметься спільно. Ми поєднуємо стародавній досвід та сучасну магічну науку.

  Дем’ян схилився до мого вуха, його обличчя було напруженим:

— Це серйозна зміна, Еллі. Клірики працюють жорстко. Їхня сила базується на чистому резонансі віри та дисципліні. Це значно підсилить наші можливості в полі, але й додасть бюрократичного контролю, від якого не сховатися.

  Але справжній холод пробіг по спинах присутніх, коли оголосили про створення Секретного відділу внутрішнього аудиту та розслідувань. Його завданням було виявлення зловживань силою серед самих працівників МагПобуту та бюро. З правом карати будь-якого співробітника, незалежно від рангу, стажу чи колишніх заслуг. У кулуарах це відразу охрестили «Відділом Святої Інквізиції Бюро».

  Однак найбільша «бомба» конференції була прихована в розділі «Оптимізація магічних супутників». Коли на екрані з’явився заголовок: «Щорічна державна сертифікація та перевірка придатності фамільярів», у залі пролунав колективний, обурений рик.

— Це що ще за єресь?! — Валеррр’ян, який до цього моменту спокійно дрімав у мене на колінах, підскочив, випустивши пазурі прямо в моє нове плаття. Його хвіст став схожий на йоржик для миття пляшок.

— Кожен фамільяр, — монотонно зачитував доповідач, — зобов’язаний раз на рік проходити комплексну перевірку: рівень магічного резонансу, стабільність психіки в екстремальних умовах, корисна віддача в оперативній роботі та… етикет у громадських місцях. Інспекції почнуться за два місяці.

  Кожному власнику фамільяра видали важку, обтягнуту дешевим пластиком «Методичку з підготовки до державної атестації». Валеррр’ян заглянув у неї, і його очі стали розміром із кавові блюдця.

— Сто шістдесят сторінок?! — прошипів він на всю залу так голосно, що пара столичних відьом обернулася.