Розділ 48

  Субота у Львові почалася з вологого, майже містичного туману, який обіцяв або затяжну мжичку, або ідеальне світло для примірок у бутиках. Ми з дівчатами зустрілися біля Оперного театру. Діана виглядала так, ніби вона щойно зійшла з обкладинки журналу «Магічний стиль», а Тесса — у своєму незмінному багатошаровому шарфі — випромінювала спокійну впевненість лісової німфи, яка випадково опинилася в центрі мегаполіса.

  Ми попрямували до крамниці «Аура та Шовк» — закладу для відьом, де одяг не просто прикриває тіло, а стає продовженням аури. Щойно ми переступили поріг, на нас «напав» продавець, надзвичайно жвавий молодик на ім'я Маркіян. Його очі світилися таким ентузіазмом, що я мимоволі перевірила, чи не накладено на нього закляття гіперактивності. Але ні, слабенький маг, з синьою аурою.

— Панянки! О боги, моє серце щойно зробило сальто! — вигукнув він, кружляючи навколо нас із сантиметровою стрічкою, що звивалася, як жива змія. — Ви — саме ті клієнтки, про яких мріють мої дзеркала! Я бачу… я бачу столичні амбіції, бачу лісову мудрість і… — він зупинився біля мене, примружившись, — і бачу силу, яка ще шукає свою форму.

  Діана одразу взяла бика за роги.

— Маркіяне, нам потрібні сукні для конференції в Києві. Такі, щоб було зрозуміло, що Львів — це не провінція, а інтелектуальний центр сили.

— Зрозумів! — він клацнув пальцями, і кілька вішалок самі виїхали з-за ширми. — Для вас, пані Діано, маю сукню кольору «Київське вино». Це глибокий бордовий, витканий із шовку, який тримали в тиші три місяці. Вона підкреслить вашу аналітичну холодність і зробить її пекельно привабливою.

  Діана взяла сукню з легким кивком — це було кохання з першого погляду. А потім Маркіян повернувся до мене.

— А для вас… — він забіг у підсобку і виніс її. — Смарагдова сукня «Тінь і Світло». Це не просто колір, це стан душі. Тканина реагує на ефірні коливання. Коли ви спокійна — вона темна, як мох у лісі. Коли ви чаклуєте — вона починає виблискувати, як коштовний камінь.

  Коли я вдягла її, Тесса навіть відклала свій чай. Сукня облягала тіло, як друга шкіра, але при цьому давала відчуття абсолютної свободи. Смарагдовий колір ідеально підкреслював моє руде волосся, роблячи погляд глибшим.

— Це твої обладунки, Еллі, — тихо сказала Тесса. Сама вона сукню не обирала, оскільки в Київ вона не їхала, Тесса обмежилася кількома новими комплектами повсякденного одягу з натурального льону та вовни, які «дихали» лісом.

  Маркіян був у такому захваті, що готовий був подарувати нам половину асортименту.

— Панянки, ви зробили мій день! Якщо хтось у Києві скаже, що ці сукні не божественні, дайте мені їхню адресу і я нашлю на них вічну міль!

  Ми пішли звідти, сміючись і тримаючи пакети, відчуваючи себе напрочуд легко. Але ця легкість тривала рівно до того моменту, поки ми не зайшли в кав’ярню «Золотий Дукат».