Вівторок

Марго

Над розшифруванням просиділа всю ніч, ледь мозок не зламала! Втомилася, розлютилася, але потрібне нарила. Виходило так, як я і боялася.

Відьми відрізняються від магів своїм постійним зв'язком із природою. У нас немає стабільного магічного резерву, але є канали, які поглинають навколишню енергію та дозволяють відьмі її використовувати. Так, ця магія трохи інша, свого роду "сира". Ми не здатні з її допомогою творити стандартні заклинання, і тим не менш нам вистачає.

Сила відьми залежить не тільки від знань та вмінь, які можна розвинути, а й від об’єму цих каналів. У сильних відьом вони широкі, що дозволяє енергії надходити до організму стабільним потоком. Але чим тонший канал, тим слабша відьма. Це вроджена особливість. Тобто, глянувши на новонароджену дівчинку, можна одразу сказати, ким вона стане в майбутньому, якщо не лінуватиметься.

Копитіна Софія від народження була відьмою слабкою, але з великими амбіціями. Наскільки я пам'ятаю, вона завжди стверджувала, якою справедливою була до неї доля. Тому, вона обов’язково стане сильною, чого б їй це не вартувало. Не дивно, що Сонька змогла таки втілити свою мрію. Правда, не назавжди і за чужий рахунок, та все ж...

Якби я була справжньою темною відьмою, з прогнилим наскрізь серцем, то з величезною радістю прийняла б Копитіну в свою сім'ю, такими страшними виявилися наслідки. Стільки зла не кожна темна собі дозволить.

До чого я веду: ритуалу, який використовує Сонька, вже років сімсот. Він ще з тих часів, коли поділу на чорних та білих відьом як такого не було. Тому складено особливим чином, щоб його змогла використати будь-яка відьма. Було лише одне обмеження: не частіше одного разу за місячний цикл! Чому? Та тому, що кожен ритуал, пов'язаний із використанням чужої життєвої енергії і має не лише сильний відкат, а й неприємні наслідки. Що за такі наслідки, зрозуміти не вдалося. Тут у книзі використовувався якийсь діалектний вираз, що зовсім не перекладався. От тільки автор суворо забороняла навіть пробувати!

Вирішивши поділитися цим відкриттям, попрямувала до Бурова. Чоловіка знайшла в будинку мера. Він засів у хазяйському кабінеті, перебираючи якісь папери. Не виспаний, роздратований, волосся скуйовджене, під очима синці. Схоже, дехто не спав усю ніч. Що ж, не все ж тільки мені віддуватися!

Гучно постукала у відчинені двері, звертаючи на себе увагу. Дмитро смикнувся, глибоко зітхнув, і втомлено розтер обличчя, поросле дрібною темною щетиною. Хм... Що за напасть? Чого йому навіть це до лиця?

- Марго? - здивувався чоловік, фіксуючи на мені погляд. - Ви щось хотіли?

- Я розібралася з ритуалом... - ні, мені зовсім не шкода! Навіть порадію, коли вийду звідси.

- Добре, - утримавшись від позіхання, Дмитро запросив сісти. - Я вас уважно слухаю.

Криво посміхнулася і коротко переповіла прочитане.

- Загалом, суть така: використовуючи певний набір зіль та інших чаклунських атрибутів, кожна відьма здатна перетягнути в себе частину життєвої енергії молодої, ще не сформованої відьмочки. Наслідків ніяких не буде, хіба можливо легка застуда. Головне вчасно зупинитися і завершити ритуал. В результаті відьма зможе підвищити свій потенціал вдвічі на строк до тижня.

- Але наші відьмочки зараз у комі, - заперечив Буров. - Це ніяк не в'яжеться з написаним.

- Значить, Сонька або щось змінила в ритуалі, або не розірвала зв'язок з донорами, - така думка прийшла до мене ще вдома, тільки хіба ж від цього легше?

- Якщо ви маєте рацію, дівчатам загрожує смерть, - насупився маг. – Як нам перевірити вашу теорію?

- Є один спосіб, - сумно усміхнулася. - Не впевнена, що спрацює, та все ж варто спробувати…

Буров

Вона з'явилася зовсім несподівано, але серце від цього затремтіло ще радісніше. Чому не молодий, наскрізь зачерствілий холостяк, так дивно реагує на присутність гарної жінки? Чому його мозок геть-чисто відключається, варто тільки Зарецькій з'явитися на горизонті. Натомість решта організму працює з подвоєною силою, включаючи інстинкт власника.

От і зараз, покидаючи будинок мера разом із відьмою, від Бурова не сховалося, яким сальним поглядом пройшовся пан Грибков по її ладній фігурці. Всередині скипіла злість! Не на відьму, хоча вона могла одягнутися і скромніше (Марго була вбрана в милу блакитну сукну, на пів долоні нижче коліна, з привабливим вирізом, що так спокусливо підкреслював ключиці). А на себе! Тому що він не смів привласнювати такий скарб. Поки що не смів! Але пізніше, коли вони розберуться з усією цією історією, він обов'язково...

Що "обов'язково" Дмитро додумати не встиг. Вони якраз прибули до Відьомської школи.

- Кого я бачу? - вийшов їм на зустріч дядько Федір. - Невже сама Маргарита Зарецька завітала? Мабуть, уже й забула старих друзів?

- Про що ви кажете, дядьку Федір? - відьма тепло обійняла чоловіка. - Коли це я про щось забувала?

Охоронець весело засміявся. Він мимохідь привітався зі слідчим і повернув свою увагу знайомій.

- Якими вітрами у наші хороми?

- Причина є, - враз повернула серйозність жінка. - Справи у вас тут творяться не добрі. Відьмочки хворіють...