Неділя

Марго

Підірвалася на світанку не виспана і зла. Півночі переслідували кошмари, доки я не здалася і не випила відвар із вербени. Впевнена, це Копитіна ворожила! Більше немає кому. Щоб їй лисою все життя проходити! Вирішила помститися за спотикайку. Дріб’язкова зар-раза! Нічого, коли я зруйную твої плани, ми ще поговоримо.

Після міцної кави та ідеального легкого тістечка, настрій стрімко поповз угору. Ну, Копитіно, пора з тобою закінчувати! Надто довго я терпіла!.. Витягла Гримуар, змастила кров'ю корінець і знайшла сторінку 327. Ну, і що ти там зібралася начарувати?..

Абзац!.. Весь мій запал злетів, як вода з гусака, коли я швидким поглядом пройшлася по рядках стародавнього ритуалу. Не дивно, що я не змогла його згадати! Та нам, п’яним в зюзю дуриндам, не вдалося би навіть толком його прочитати, не те, щоб розібратися у стародавніх письменах. Ось тобі й закінчила!.. Гаразд, якось прорвемося!

Знову полізла ритися в коробках. Десь тут у мене точно завалялася енциклопедія стародавніх говорів. Зараз як знайду, як засяду!.. І ось тут на мене чекав великий і грізний облом! Ця стер... кх! руда стягла не лише Гримуар, а й енциклопедію. Колись я три місяці голодувала, аби зібрати на неї кошти!.. Злість вигулькнула з глибин моєї душі, як чортик із табакерки. Вб'ю! Як вона посміла ритися в моїх речах, забираючи те, за що я жертвувала своїм здоров'ям?.. Спопелю!..

Зірвалася з місця швидше магмобіля і кинулася в підвал. Там я варю свої експериментальні зілля, які ще потребують перевірки та доопрацювання. Підвал захищений від руйнувань, тому якщо промахнуся, ні будинок, ні перехожі не постраждають. Гримуар, звісно, прихопила із собою. Є там одне корисне заклинання. Колись, дуже давно, у мене було бажання покарати однокурсницю за  наклепи на мою тоді ще кращу подругу... Добре, що світла душа, не зіпсована зрадами та болем, так і не наважилася на такий вчинок. А ось зараз саме час! Навіть совість мучити не буде!

Спустилася вниз, замкнула за собою крамницю (бракувало ще, аби когось принесло в самий непідходящий момент) і полізла в улюблений підвал. Тримайся, Копитіно! Якщо ти виживеш після такого, то я навіть вибачуся і знову буду тебе поважити. А якщо ні, туди тобі й дорога!

Відкрила Гримуар, відшукала потрібну сторінку і взялася до роботи. Всі потрібні інгредієнти зілля у мене знайшлися в окремій скриньці. Так-так, незважаючи на те, що я темна відьма, користуюся здебільшого майже невинними засобами. Але, якщо трапляються рідкісні заборонені інгредієнти, обов'язково все купую ось для таких от випадків. Казанок на пальник, поїхали!

Потрібне мені зілля вариться близько десяти годин. Складність у тому, що весь цей час я мушу постійно його помішувати, а інакше нічого не спрацює. Ви скажете, чому б не використати магію, і це логічно! Але ні, тут такий трюк не пройде. І це ще одна умова, чому я так і не наважилася його використати.

Вода із спаплюженого джерела, земля з могили темної відьми, віск чорної свічки, яку палили під час жертвопринесення, волосся самогубці та ще кілька менш екзотичних інгредієнтів. Все це необхідно для прокляття "Вдовина смерть". Звучить жахливо, та насправді це просто потужне заклинання тотальної невдачі. І що мені подобається найбільше, його неможливо зняти! Ніяк! Час дії всього лише тиждень, але це буде найжахливіший тиждень у житті Копитіної! Я вже постараюся!

Буров

Вранці надійшла відповідь із департаменту: видати всі необхідні документи Бурову Дмитру Олеговичу. Тепер би непомітно втекти з дому, поки люб'язний пан Грибоцький не нав'язав свою неймовірно «приємну» компанію за сніданком. Ще хоч слово про непомірні податки, і чоловік особисто перевезе всі речі в готель!

Боги милували, втеча пройшла успішно. Дорога до школи зайняла якихось двадцять хвилин, і вже о дев'ятій годині він був на місці.

- О, пане перевіряючий! - зрадів гостю дядько Федір. — Щось ви зачастили? Невже наша директриса не видала документів?

- Вам не казали, що ви надзвичайно здогадливий, пане Синичко, — добродушно посміхнувся слідчий. З незрозумілих причин, йому дуже імпонувала ця людина. Незважаючи на літній вік, він не втратив ні здорового глузду, ні спостережливості, що вкрай рідкісне явище останнім часом. Все ж таки, технології роблять людину лінивішою, пригальмовуючи її розвиток.

- Чому ж? - поправив вуса дідусь. - Багатьом я допоміг, багато хто дякував. Може й вам у пригоді стану?

І стільки енергії у не за віком ясному погляді, стільки лукавинки… Мимоволі починаєш заздрити такому легкому ставленню до життя, як у цього чоловіка.

- Мені потрібна пані Левицька, – скористався пропозицією Буров. - Вчора ми не завершили нашу справу.

- Ну, тоді вам в інший бік, - звернув з центральної алеї сторож. - Пані директорка з самого ранку в лазареті.

- Невже захворіла? - щиро здивувався гість.

- Ні ж бо! - відмахнувся дядько Федір. – Директриса відьма сильна. Що їй буде? Одній з дівчаток, другокласниць, погано сталося вночі. Сирітка. Як і Маргоша, вона на повному пансіоні тутки. Днями прихворіла, а ось зараз зовсім злягла. Кажуть, важка!..

Буров уважно прислухався до слів супроводжуючого, і що більше чув, то більше йому це не подобалося. Всім відомо, від народження у відьом дуже сильний імунітет. Вони ніколи не хворіють, хіба що нежить який схоплять на морозі, та й годі. А тут молода відьма, в лазареті, та ще й важка!.. Хіба таке буває?