Неділя

Марго

Підірвалася на світанку не виспана і зла. Півночі переслідували кошмари, доки я не здалася і не випила відвар із вербени. Впевнена, це Копитіна ворожила! Більше немає кому. Щоб їй лисою все життя проходити! Вирішила помститися за спотикайку. Дріб’язкова зар-раза! Нічого, коли я зруйную твої плани, ми ще поговоримо.

Після міцної кави та ідеального легкого тістечка, настрій стрімко поповз угору. Ну, Копитіно, пора з тобою закінчувати! Надто довго я терпіла! Витягла Гримуар, змастила кров'ю корінець і знайшла сторінку 327. Ну і що ти там зібралася начарувати? Тільки весь мій запал злетів, як вода з гусака, коли я швидким поглядом пройшла по рядках стародавнього ритуалу. Не дивно, що я не могла його згадати. Навряд чи ми змогли тоді нормально його п'яними прочитати, не те, щоб розібратися у стародавніх письменах. Ось тобі й закінчила! Гаразд, якось прорвемося!

Знову полізла ритися в коробках. Десь тут у мене точно завалялася енциклопедія давніх говорів. Зараз як знайду, як засяду!.. І ось тут на мене чекав великий і грізний облом! Ця стер... кх! руда стягла не лише Гримуар, а й енциклопедію. Колись я три місяці голодувала, щоб зібрати на неї кошти. Злість вигулькнула з глибин моєї душі, як чортик із табакерки. Вб'ю! Як вона посміла ритися в моїх речах, забираючи те, за що я жертвувала своїм здоров'ям? Спопелю!

Зірвалася з місця швидше магмобіля і кинулася в підвал. Там я варю свої експериментальні зілля, які ще потребують перевірки та доопрацювання. Підвал захищений від руйнувань, тому якщо промахнуся, ні будинок, ні перехожі не постраждають. Гримуар, звісно, прихопила із собою. Є там одне корисне заклинання. Колись, дуже давно, у мене було бажання покарати однокурсницю за  наклепи на мою тоді ще кращу подругу... Добре, що світла душа, не зіпсована зрадами та болем, так і не наважилася на такий вчинок. А ось зараз саме час! Навіть совість мучити не буде!

Спустилася вниз, замкнула за собою крамницю (бракувало ще, щоб когось принесло в самий невідповідний момент) і полізла в улюблений підвал. Тримайся, Копитіно! Якщо ти виживеш після такого, то я навіть вибачуся і буду тебе поважити. А якщо ні, туди тобі й дорога!

Відкрила Гримуар, відшукала потрібну сторінку і взялася до роботи. Всі потрібні інгредієнти зілля у мене знайшлися в окремій скриньці. Так-так, незважаючи на те, що я темна відьма, користуюся здебільшого майже невинними засобами. Але, якщо трапляються рідкісні заборонені інгредієнти, обов'язково все купую ось для таких от випадків. Казанок на пальник, поїхали!

Потрібне мені зілля вариться близько десяти годин. Складність у тому, що весь цей час я мушу постійно його помішувати, а інакше нічого не спрацює. Ви скажете, чому б не використати магію, і це логічно! Але ні, тут такий трюк не пройде. І це ще одна умова, чому я так і не наважилася його використати.

Вода із спаплюженого джерела, земля з могили темної відьми, віск чорної свічки, яку палили під час жертвопринесення, волосся самогубці та ще кілька менш екзотичних інгредієнтів. Все це необхідно для прокляття "Вдовина смерть". Звучить жахливо, та насправді це просто потужне заклинання тотальної невдачі. І що мені подобається найбільше, його неможливо зняти! Ніяк! Час дії всього лише тиждень, але це буде найжахливіший тиждень у житті Копитіної! Я вже постараюся!

Буров

Вранці надійшла відповідь із департаменту: видати всі необхідні документи Бурову Дмитру Олеговичу. Тепер би непомітно втекти з дому, поки люб'язний пан Грибков не нав'язав свою найприємнішу компанію за сніданком. Ще хоч слово про непомірні податки, і чоловік особисто перевезе всі речі в готель.

Боги милували, втеча пройшла успішно. Дорога до школи зайняла якихось двадцять хвилин, і вже о дев'ятій годині він був на місці.

- О, пане перевіряючий! - зрадів гостю дядько Федір. — Щось ви зачастили? Невже наша директриса не видала документів?

- Вам не казали, що ви надзвичайно здогадливий, пане Синицін, — добродушно посміхнувся слідчий. З незрозумілих причин, йому дуже імпонувала ця людина. Незважаючи на літній вік, він не втратив ні здорового глузду, ні спостережливості, що вкрай рідкісне явище останнім часом. Все ж таки, технології роблять людину лінивішою, пригальмовуючи її розвиток.

- Чому ж? - поправив вуса дідусь, - Багатьом я допоміг, багато хто дякував. Вам, може, в чому знадоблюсь?

І стільки енергії у не за віком ясному погляді, стільки лукавинки. Мимоволі починаєш заздрити такому легкому ставленню до життя, як у цього чоловіка.

- Мені потрібна пані Левицька. Вчора ми не закінчили зі справами, – скористався пропозицією Буров.

- Ну, тоді вам в інший бік треба, - звернув з центральної алеї сторож. - Пані директорка в лазареті з самого ранку.

- Невже захворіла? - щиро здивувався гість.

- Та ні! - відмахнувся дядько Федір. – Директриса відьма сильна. Що їй буде? Одній з дівчаток, другокласниць, погано сталося вночі. Сирітка. Як і Маргоша, вона на повному пансіоні. Днями прихворіла, а ось зараз зовсім злягла. Кажуть, важка!

Буров уважно прислухався до слів супроводжуючого, і що більше чув, то більше йому це не подобалося. Всім відомо, що відьми від народження мають дуже сильний імунітет. Вони ніколи не хворіють, хіба що нежить який схоплять на морозі взимку, та й годі. А тут молода відьма в лазареті та ще й важка! Хіба таке буває?