Четвер

Марго

Чуйка наполегливо стверджувала, що «Чорна смерть» справа рук Копитіної. Питання лише в тому, за що ця «біла» відьма так з'їлася на мене. Після сварки з Розгувим, б/у нареченим, ми більше ніколи не зустрічалися. Спочатку я намагалася зібрати уламки розбитого серця, потім якось уже було не до того. Іноді долинали чутки про її кар'єрне зростання, навіть, начебто, казали, що вони з Кирилом таки зійшлися, не надовго, але я намагалася до того не прислухатися. А тепер думаю, що дарма! Може тоді  хоч би розуміла, за що вона мене так ненавидить!

Близько десятої в двері крамниці постукали. Дивно, кого це принесло? Клієнтів записаних не було, Лубницький ніколи не стукає, сподіваючись зловити мене за вбивством немовляти, а більше нікому. Проте, як виявилось, є кому! Прийшов наш доблесний столичний слідчий Дмитро Олегович Буров. Ох, який же він все-таки красень! Шкода, що не місцевий. Можна було б розважитися. А так… Ну, гаразд!

- Чим зобов'язана? - привітала гостя, пропускаючи його всередину.

Чоловік якось невпевнено озирнувся, але відповів твердо:

- Маргарито, - Ого, як офіційно! - я прийшов до вас із діловою пропозицією. Давайте, ви допоможете мені знайти того, хто чинив крадіжки, намагаючись підставити вас, а я знайду того, хто намагався вас вбити!

Ледве не заржала в голос. Оце ляпнув! Щоб я, темна відьма, допомагала жандармам? Та мене свої ж засміють!

- А ви впевнені, що це не одна й та сама особа? - поцікавилася перш, ніж остаточно відмовити.

- Впевнений, що вони між собою, як мінімум, пов'язані! - заявив Буров, не відводячи від мене погляду. – Ну, то що? Ви згодні?

Кумедний екземпляр! Шкода, не мого поля ягідка.

- Ні! – відповіла без особливого вогника. Якось зникло бажання знущатися і тріпати йому нерви.

- Але чому? - щиро здивувався представник закону.

- От ви мені скажіть, пане слідчий...

- Дмитро! – перебив чоловік. - Кличте мене просто Дмитром.

- Добре, Дмитре, - промовила миролюбно, перекочуючи ім'я на язиці. Красиво звучить! – Скажіть, чи багато темних відьом у вас працює?

Буров насупився. Певно, рахував, бідося!..

Зрештою, як і очікувалося, негативно похитав головою.

- Ось! А скільки таких числиться поза штатом?

- До чого ви хилите? – не витримав чоловік.

- Я не натякаю, я говорю прямо: темні відьми тому і темні, що часто порушують закони країни та магії. Ми не працюємо з «органами»! Це може призвести до небажаних наслідків. Ви хоч уявляєте, що зі мною зробить наша громада, якщо дізнається, що я пішла проти правил?

Чоловік на якийсь час замислився. Про що тут ще думати, якщо для таких, як я, репутація понад усе?

- А якщо я вас найму? - приголомшив мене Буров. – За гарні гроші. І не для управління, а особисто для себе. Тоді ваші колеги не будуть проти?

- Е… - спантеличено оглянулася. - Але ж самої суті це не змінює!

- Хіба? – награно здивувався гість. - А мені здається, що це змінює все! Поміркуйте самі, у нас тут справа, пов'язана з крадіжками, підозрюється якась темна відьма, а я ні чорта не розумію в темних ритуалах. Хіба мені не належить мати консультанта? Ось, я і вирішив вибрати найкращого з найкращих!

- Або найкращого з найгірших, - усміхнулася, розкусивши його задум. - Ви вважаєте, що я не зовсім справжня темна, тому вмовити мене буде простіше. Та й робота зі мною не так сильно вдарить по вашій репутації.

- Вам казали, що ви надзвичайно розумна жінка? – саркастично підняла брову. – І вродлива!

Добив! Ось він, справжній чоловік! Завжди знає, як потішити жінку і отримати своє.

- Добре, - тихо засміялася. - Вмовили.

- Прекрасно! – щиро зрадів Дмитро. - З чого почнемо?

- З контракту! - опустила слідчого з небес на землю. – Жодна поважаюча себе відьма не працюватиме без договору. Запасіться терпінням, бо я себе дуже люблю!

Буров

Контракт! Він зненавидів це слово на сороковій хвилині обговорення звичайного договору про найм на роботу темної відьми. Складалося таке враження, що ця жінка спеціально вимотувала йому нерви. Невже так складно просто підписати стандартний папірець? Ні-ні! Марго має пройтись по всіх пунктах, вставити кілька нових, все переписати та пройтися ще раз! Голова обертом!

Коли з офіційною частиною було завершено, чоловік вирішив перейти до того, що його цікавило.

- Тепер розказуйте! – в нього навіть вогонь в очах спалахнув від передчуття.

- Про що? – награно здивувалася відьма. Проте швидко здалася, коли Дмитро ображено підтис вуста. Не приведіть боги, розплачеться! - Гаразд, питайте вже.

- Для якого ритуалу потрібні вкрадені інгредієнти? – почав здалеку, аби не переборщити з натиском, бо втече, і не втримаєш.

- Добре, Дмитре, - втомлено зітхнула жінка. – Я розповім вам свою історію, та це не для протоколу! Не судіть суворо…