Вівторок

Марго

Не спала майже всю ніч, перевернула будинок доверху дном, але її так і не знайшла. Невже вкрали?

Про що йде мова? Про дуже стару, навіть давню, книгу. Я викупила її у чоловіка на ринку в одному маленькому містечку ще років десять тому. Ми з Сонькою Копитіною, тією самою "подружкою", поверталися з півдня ось таким же теплим літом. Їздили за дешевими інгредієнтами для зілля до моря, та й у відпустку заодно. Ми тоді ще у Відьомській школі навчалися. Ех, то були вкрай веселі часи...

Так ось, книга ця бабці покійній належала, а до синка-забулдиги перейшла у спадок. Бабця його або невмілою відьмою була, або просто збирала різний магічний мотлох, але там багато чого було звалено. Ми тоді закупилися на повну. А книжку я в подарунок отримала, за красиві очі, так би мовити. Це вже пізніше виявилося, що Гримуар зовсім не простий, а з секретиком. Якщо корінець кров'ю змастити, то крізь текст рецептів від застуди та корости проступають справжні скарби: давні відьомські руни. Такі давні, що ми вивчали їх лише з примусу, як мертву мову. Не дивно, що нам знадобилося кілька років, щоб навчитися читати цей скарб.

Потім навчання закінчилося, і я закинула Гримуар в скриню до інших корисних і не дуже книг. Мій вектор діяльності раптово змінився і було якось не до того...

А ось тепер шукай-свищи!.. Немає його ніде, отже вкрали. Ну, здогадатися, хто це зробив зовсім не складно. Про книгу знала лише одна підла, мерзенна свол... Кх-м! Так ось, Копитіна давно на неї око поклала, і зуб і неї на мене є. От і з'ясували, хто головна лиходійка. Тепер залишилося згадати, що там за ритуал такий...

Так-так, я збрехала слідчому! А що мені було казати? Вибачте, пане начальник, я не пам'ятаю ні чорта, бо коли його читала, була п'яна в усмерть! Звучить зовсім не престижно, тим більше для шанованої темної відьми. Доведеться розіграти трішки дурненьку. А що стосується цієї тварюки, яка трохи зарвалася, я знайду на тебе управу, Сонько! Або я не темна відьма Марго!

До обіду було лише кілька постійних клієнток. Місцеві мисливці, котрі повискакували заміж за багатих, але старих, купували зілля для підняття чоловічої сили. Пані Булочкина, її прізвище говорить саме за себе, схоже, намагається завести новий швидкоплинний роман, оскільки він закінчується разом з дією феромонів, за якими вона час від часу приходить. Кілька приворотних зіль, слабеньких, всього на день-другий захоплять. Та хіба розумній жінці потрібно більше часу, щоб отримати бажане? Ось і вся робота.

Тому після обіду я відшукала свій власний, заведений ще під час учнівства «Гримуарчик». Чому «-чик»? Бо він ще зовсім молодий. Десь тут я записала один ритуал... Був час, використовувала його, щоб згадати, куди засунула бабусину улюблену підвіску. Може й сьогодні стане в нагоді? Є в мене чуйка, що нічого хорошого ця зар-раза замислити не могла.

А ось і він! Добре, що колись переклала сторінку щасливою кролячою лапкою. Це я так до іспитів річних на останньому курсі готувалася. А що? Удачі багато не буває!

Ближче до півночі вирушила на місце Сили. Ох так, адже я не розповідала! Сатанров невелике містечко, але відьом тут і в окрузі досить багато, навіть школу збудували років триста тому. Запитайте, чому? Так я відповім: у нас тут просто величезне місце відьомської сили. Джерело енергії розташоване дуже близько до поверхні, тому нам, відьмам, тут у прямому значенні медом намазано.

Кожна відьма має своє місце Сили, всім іншим туди ходу немає. Це негласне правило! Моє - в цьому ж парку, ближче до дальнього краю, куди рідко заходять люди. Тому я вирушила спокійно, зовсім не побоюючись зустріти конкуренток. Мало кому ще закортить почарувати цієї чудової місячної ночі.

Як я й думала, нікого! Намалювала коло сушеним полином, для захисту від темних сил, розклала сім свічок, між ними сім чаш, у кожну потрібно покласти свою травичку за годинниковою стрілкою та підпалити. Кропива, зірвана голими руками без страху та жалю, протидіє злому чаклунству. Гвоздика садова зібрана на світанку, захищає від злих сил та підвищує рівень енергії. Ромашка, щоб розслабити розум і тіло. Жасмин – для розкриття екстрасенсорних та розумових здібностей. Звіробій, щоб душа і тіло злилися докупи. Сон-трава, для занурення в глибини своєї підсвідомості, і календула, щоб викликати видіння. На шиї підвіска із молдавитом, щоб повніше розкрити свої здібності. Що ж, поїхали!

Роздяглася до нічної сорочки, підпалила трави та зашепотіла слова стандартного заклинання, для відтворення забутого:

«Сивий Місяць, швидкий Вітер,

Пам'ятають все на світі,

Відьму ви дурну простіть,

Необхідне віднайдіть.»

Відразу ж здійнявся вітер, зашуміли листям дерева, дим, що піднімався з тліючих чаш, огорнув мене з ніг до голови, занурюючи в легку дрімоту. У голові заблимали картинки минулих днів. Ось я складаю останній іспит, ось ми з Сонькою гуляємо в шинку разом з одногрупницями, ось крадемося повз вахтерку, тітку Люсю, гарна вона баба, завжди вдавала сплячу, щоб нас не підставляти. Ага! А ось ми дісталися і Гримуара... Сторінка номер 327, ритуал...

Раптом видіння перервалося, вітер стих, а в голові страшенно зашуміло від незавершеного обряду. Мене з усієї дурі шибнуло залишками енергії і не слабо так приклало об землю. Якого демона?

Буров