Понеділок (перший тиждень)

Марго

- Марго, ти мусиш мені допомогти!

- Ні!

- Але, Марго!

Ця змістовна розмова тривала вже понад двадцять хвилин. Ця мила, курноса блондинка з волошковими очима, моя найкраща і єдина подруга Лада Скворцова, дочка місцевого магната Олексія Скворцова, який є власником одного з найбільших виробництв магмобілів у країні.

Запитайте, що ця надзвичайно вихована та пристойна особа забула в мене? Так я відповім: шукає пригод на свою симпатичну п'яту точку. Вона, бачите, закохалася! Вкотре за три останні роки вже й не порахую. Ні, Лада не вітряна та не профурсетка, просто надто влюблива. А спритні кавалери вдало цим користуються.

Якось я перевірила такого на вшивість... А дрібниця! Малесеньке закляття правди, лише шостий рівень складності з десяти можливих, та й тримається воно лише кілька хвилин... Але для Ладки цього вистачило, щоб вивідати всі таємниці "коханого". О, як він верещав, коли моя улюблена подружка виривала його укладені патли з тупої голови! А що я? Тримала засранця, звичайно! Не сама, почаклувала трохи. Але хто повірить общипаному півню, якщо чесна темна відьма стверджує, що не винна? Правильно немає таких дурних.

Так ось, після такої феєричної перевірки, ця "закохана" особа вирішила так кожного шанувальника перевіряти. Я погоджувалася перших разів десять, але далі нерви здали, та й щось забагато заяв із цього приводу до місцевої жандармерії накатали скривджені залицяльники. Отже, з тих пір моя відповідь одна – НІ!

Щоправда, Лада ніколи не була б собою, якби так легко змирилася з відмовою. Ось тепер і боремося, як дві кози: глуха з німою!

- Але чому? – вкотре заволала Скворцова.

- Тому, що я люблю себе і не хочу позбутися дорогої серцю справи, - відповіла вже всоте. - У мене через твої перевірки вже ліміт довіри закінчився у цього нелюда, Лубникова. Якщо хтось ще хоч раз пожаліється, можуть і ліцензію відібрати! А воно мені потрібне?

Подружка ображено засопіла. Так-так, знаю я цю її моську! Не раз повелася. Тільки не сьогодні. Тим більше, карти повідомили, що найближчим часом моє життя і так буде надто не спокійним, щоб зайвий раз ризикувати.

- Не хмурся, люба, - клацнула Ладу по носі, - зморшки з'являться!

Дівчина моментально змінилася в обличчі, зникли дитячі надуті губки та округлі щічки, тон шкіри вирівнявся, і в мене на дивані сидів уже не надутий бурундук, а гарна витончена молода особа.

- Чаклувати не буду, - поставила фінальну крапку. - Але, можеш пообіцяти кавалеру, що якщо він хоч слово збреше, місяць сидіти не зможе і жоден цілитель не врятує! Прокляття "сверблячого геморою" вимагає піддослідного для перевірки якості.

Дівчина радісно пискнула, зірвавшись з місця, дзвінко чмокнула мене в щоку і вибігла з крамниці.

Так, у мене є своя крамниця. Не на головній вулиці і не в центрі, але недалеко від озера з чудовим парком. Тут завжди було багато закоханих пар, а завдяки мені тепер і скривджених дівчат вистачає. Моїми клієнтками дуже часто стають саме після таких прогулянок. Але й чоловіки часом бувають. Наприклад, нещодавно заглядав пан Дурболов, відомий у місті ювелір. Він посварився з партнером, і вирішив з моєю допомогою зіпсувати йому справи. Я звичайно не сказала такому щедрому пану, що його шановний партнер заходив зранку з таким же проханням.

Допомогла обом сторонам! А що, я щедра людина, мені нічого не шкода, тим більше за подвійну плату! Тепер у пана ювеліра тижневий розлад шлунку від качки з яблуками, що так старанно готувала кохана дружина, а у його колеги висип у причинному місці. А не треба було при мені чесатися, наче блоха ста собака. Ось що побачила, те й забажала!

Коротше кажучи, мій бізнес процвітав, я не скаржилася, клієнти теж. Були регулярні заяви Лубникову, місцевому поліціянту, вартовому закону, але я завжди працюю чисто, не підкопатися. Отже, той тільки зубами скрипів та іноді з перевірками бував.

Ось і сьогодні його нечиста сила принесла, та не одного, зі столичним жевжиком! Високий, широкоплечий брюнет, очі карі, розумні, погляд гострий, скануючий. Одягнений у чорний службовий мундир, срібні ґудзики застебнуті під горло, у руках кашкет, на ногах чоботи, натерті до блиску. І не жарко йому? На вулиці +25, червень місяць.

- Пані Зарецька, – пафосно звернувся місцевий жандарм. Я лише бровою повела. - Я... це... Дозвольте відрекомендувати старшого слідчого Бурова Дмитра Олеговича. Він прибув із самої столиці, щоб розібратися з вашими викрутасами! Ви це... відповідайте правдиво і не пустуйте!

Брова злетіла ще вище. Повільно перевела погляд на "столичного". Здається, красень навіть трохи зніяковів від такої пильної уваги, яку йому приділили, ну або настільки улесливій характеристиці... Без наливки все одно не розберешся. То навіщо напружуватися?

- Чим можу бути корисною пану слідчому? - спитала млосним, трохи хриплуватим голосом. Колись мене цьому навчила улюблена тітонька. Мені подобається спостерігати за ефектом, який він створює. Ось і зараз чоловік тяжко проковтнув слину і відтяг пальцем воріт мундира. Контакт налагоджений, любий! Залишилося трохи дотиснути, і ти мій!

Буров

Сатанров виявився невеликим, за мірками столиці, але затишним містечком із розвиненою інфраструктурою. Тут і школи, і лікарні, і підприємства, чистенько, довкола багато зелені, озеро, великий парк, фонтани на центральній площі. Незвично тихо через відсутність постійної суєти та сотень магмобілів на дорогах, але звикнути можна.