Передмова

Я вам так скажу: темними не народжуються, ними стають. З тієї чи іншої причини, але, безсумнівно, раз і назавжди. Так було і зі мною. О, я була найсвітлішою істотою у світі, добра до неможливості, і така ж наївна... У двадцять два, ледве встигнувши закінчити Відьомську школу, закохалася в першого ліпшого мага, що сподобався. А як інакше? Адже це класика жанру: світла відьма і сильний, красивий маг… В ідеалі, бойовик, але ж я не зовсім дурепа, щоб вірити в казки. Ні, мій був артефактором, зате гарний і дуже розумний.

Як справжня відьма, я закохала в себе кавалера в найкоротші терміни. Інакше не можна! Ще, не приведи Велика Мати, поцуплять такий екземпляр!.. Щоправда, як з’ясувалося пізніше, абсолютно не врахувала легковажний характер благовірного. Він самовпевнено думав, що зможе приховати від мене свої інтрижки, а я наївно вірила, що зможу його змінити. Останньою краплею став "інцидент" у нашій спальні якраз напередодні весілля. І з ким би ви думали? Правильно: з найкращою подружкою! Класика, я ж кажу!

Але для мене тодішньої це була справжня трагедія. Пам'ятаю, проридала всю ніч!.. І саме тоді в мені щось змінилося. Кульки закотилися за ролики і, мабуть, стали на своє місце, так би мовити. Це була найсолодша помста у моєму житті. Тож нехай усі стверджують, що помста - це страва, яку подають холодною, я люблю її злегка просмаженою і з кров'ю!..

Не зрозумійте неправильно, я нікого не вбивала, я взагалі проти цього. Ворог повинен страждати, бажано довго і болісно, ​​а не розслабитися у сирій землиці та відправитися спокійненько на переродження. Ні-ні-ні!..

Я просто спалила будинок благовірного разом з усіма його напрацюваннями. Спеціально для цього спускалася в той моторошний підвал, який він так лагідно величав "лабораторією", і знімала всі захисні заклинання. Було важко, проте до чого ж весело!

Що ж до подружки... Свою частку покарання вона отримала ще того дня, коли я їх застукала. Та просто прокляла її новим не перевіреним закляттям. Вона ще місяць чиряки зводила з усього тіла, а коли намагалася зняти ворожбу, квакала, як жаба на болоті. Так їй і треба, падлюці!

Ну, загалом, так я і знайшла своє покликання: я - темна відьма Марго, або ж Маргарита Зарецька, двадцять дев'ять років, незаміжня і не збираюся, найкращий у місті фахівець з дрібного капосництва, прокляття та пристріту! Якщо вас хтось образив і дуже хочеться помститися, то вам до мене. Обіцяю, ви залишитеся задоволені!

Дмитро Олегович Буров

Ось уже десять років найкращий слідчий столичного відділення криміналістики та магічних злочинів. Бойовий маг у шостому коліні, тридцять п'ять років, не одружений, жіночою увагою не обділений, оскільки, як висловлюється його тітонька: "красивий, як бог, але дурний, як осел". Щодо останнього, це пов'язано зі стійким небажанням улюбленого племінника обзавестися потомством. Єдиний у роді трудоголік та атеїст. "Злочини скоюють не боги, а люди, з власної волі або з примусу, - часто повторював чоловік. - Моя робота: знайти і знешкодити злочинця, а боги нехай не втручаються!"

- Буров, зайди! – пролунало з динаміка магофона.

Ігор Юхимович Кріт, голова ВКМЗ, суворий, але справедливий начальник. Користується великою повагою, як у підлеглих, так і у вищих чинів.

- Викликали? - Дмитро відсалютував начальнику і завмер біля дверей.

- Досить кланятися, - скривився Кріт. - Проходь і сідай швидше. Ось тримай!

Чоловік виклав на стіл стандартну папку з позначкою "не розкрито", в таких вони зберігають усі справи до здачі в архів. Папка була досить важка і затерта. Схоже, її часто переглядали.

- Поїдеш завтра у відрядження, в Сатанров! – буркнув головний. - Швидко розкриєш справу і назад. Терміну тобі два тижні!

Буров поспіхом переглянув матеріали справи, спантеличено нахмуривши чоло.

- З якого часу ми займаємося дрібним капосництвом і псуванням чужого майна?

- З того самого, з якого їхній мер товаришує з головою департаменту кримінальної поліції.

- Але... - спробував заперечити чоловік. Йому геть зовсім не хотілося кудись їхати, враховуючи, що в кабінеті чекає ще три нерозкриті вбивства. А тут якась дурня!

- Йди вже! - відмахнувся Ігор Юхимович. – І без тебе нудить! Постарайся розібратися швидше. Дістало вже бути на посилках...

Останнє явно призначалося не для Дмитра. Слідчий коротко вклонився та вийшов. Що ж, тоді настав час збиратися! Зі справою ознайомитися можна і в магмобілі.