Передмова

Я вам так скажу: темними не народжуються, ними стають. З тієї чи іншої причини, але, безсумнівно, раз і назавжди. Так було і зі мною. О, я була найсвітлішою істотою у світі, добра до неможливості, і така ж наївна... У двадцять два, ледве встигнувши закінчити Відьомську школу, закохалася в першого ліпшого мага, що сподобався. А як інакше? Адже це класика жанру: світла відьма і сильний, красивий маг. В ідеалі, бойовик, але ж я не зовсім дурною була, щоб вірити в казки. Ні, мій був артефактором, зате гарний і дуже розумний.

Як справжня відьма, закохала в себе кавалера я в найкоротші терміни. Інакше не можна! Ще украдуть такий екземпляр! Щоправда, зовсім не врахувала легковажний характер благовірного. Він самовпевнено думав, що зможе приховати від мене свої інтрижки, а я наївно вірила, що можу його змінити. Останньою краплею став "інцидент" у нашій спальні якраз напередодні весілля. І з ким би ви думали? Правильно: з найкращою подружкою! Класика, я ж говорю!

Але для мене тодішньої це була справжня трагедія. Пам'ятаю, проридала всю ніч! І саме тоді у мені щось змінилося. Кульки закотилися за ролики і, мабуть, стали на місце, так би мовити. Це була найсолодша помста у моєму житті. І нехай усі стверджують, що помста - це страва холодна, я люблю її злегка просмаженою і з кров'ю! Не зрозумійте неправильно, я нікого не вбивала. Я взагалі проти цього. Ворог повинен страждати, бажано довго і болісно, ​​а не розслабитися у сирій землиці та піти на переродження.

Я просто спалила будинок благовірного разом із усіма його напрацюваннями. Спеціально для цього спускалася в той страшний підвал, що він називав "лабораторією", і знімала всі захисні заклинання. Було важко, але до чого ж весело!

Ну, а подружка ... Що ж, свою частку покарання вона отримала ще того дня, коли я їх застукала. Та просто прокляла її новим не перевіреним закляттям. Вона ще місяць чиряки зводила з усього тіла, а коли намагалася зняти ворожбу, квакала, як жаба на болоті. Так їй і треба, заразі!

Ну, загалом, так я і знайшла своє покликання: я - темна відьма Марго, або Маргарита Зарецька, двадцять дев'ять років, незаміжня і не збираюся, найкращий у місті фахівець з дрібного капосництва, псування, прокляття і пристріту! Якщо вас хтось образив і дуже хочеться помститися, то вам до мене. Обіцяю, ви залишитеся задоволені!

Дмитро Олегович Буров

Ось уже десять років найкращий слідчий столичного відділення криміналістики та магічних злочинів. Бойовий маг у шостому поколінні, тридцять п'ять років, не одружений, жіночою увагою не обділений, оскільки, як висловлюється його тітонька: "красивий, як бог, але дурний, як осел". Щодо останнього, це пов'язано зі стійким небажанням улюбленого племінника обзавестися потомством. Єдиний у роді трудоголик та атеїст. "Злочини скоюють не боги, а люди, з власної волі або з примусу, - часто твердить чоловік. - Моя робота: знайти і знешкодити злочинця, а боги нехай не втручаються!"

- Буров, зайди! – пролунало з динаміка магофона.

Ігор Юхимович Кротов, голова ВКМЗ, суворий, але справедливий начальник. Користується великою повагою, як у підлеглих, так і у вищих чинів. - Викликали? - Дмитро відсалютував начальнику і завмер біля дверей.

- Досить кланятися, - скривився Кротов. - Проходь і сідай швидше. Ось тримай!

Чоловік виклав на стіл стандартну папку з позначкою "не розкрито", в таких вони зберігають всі справи до здачі в архів. Папка була досить важка і затерта. Схоже, її часто переглядали.

- Поїдеш завтра у відрядження, в Сатанров, швидко розкриєш справу і назад. Терміну тобі два тижні.

Буров поспіхом переглянув матеріали справи і спантеличено насупив чоло.

- З якого часу ми займаємося дрібним капосництвом і псуванням чужого майна?

- З того самого, з якого їхній мер товаришує із головою департаменту кримінальної поліції.

- Але... - спробував заперечити чоловік. Йому зовсім не хотілося кудись їхати, враховуючи, що в кабінеті чекає ще три нерозкриті вбивства. А тут дрібниця якась!

- Йди вже! - відмахнувся Ігор Юхимович. - Самого нудить від цього! Постарайся розібратися швидше. Дістало вже бути на посилках...

Останнє явно призначалося не для Дмитра. Слідчий коротко вклонився та вийшов. Що ж, тоді настав час збиратися. Зі справою ознайомитися можна й у магмобілі.