14 Енгерд

Вхід у замок одразу віддає помпезністю і ніби говорить: «Я точно не для жебраків». Тому ми, в подертому, брудному одязі, зовсім не підходили під стиль вельмож. Пани, гобелени на стінах, столи, набиті їжею, галасливі п'яні радники короля, який велично сидів на троні посеред кімнати, а біля нього Теон, який ніби постарів на десять років.

І тут він бачить Моргану. Завмирає, але мовчить. Ми тим часом сідаємо за стіл, чекати слушної миті. Аж тут я бачу, як очі Моргани закочуються, тіло починає трясти, біляве волосся безладно спадає на стілець.

— Це ви зробили? — кричу я.

І все миттєво зупинилося. Раптово, за лічені хвилини, все перетворилось на бійню.

— Забери її звідси, Вейло! — я передаю Моргану їй.

— Ну що, потанцюємо, брате? — я з вами… — чути із-за плеча голос Теона.

Бійка тривала десь двадцять хвилин, поки не залишились ми і король.

— Ви думали, що втечете живими? — звертається він. — Я вбив усіх непотрібних мені людей. Як ти думаєш, Енгреде, звістки вялося твоє прокляття? Ах ти ж шматок лайна!

— А мати тієї відьми, брате?  Пропоную вбити його разом.

Але не встигаємо, бо Теон проколює йому груди — він давно на це напрошувався.

— Ми тут розберемося. Біжи до Моргани, вона жива! — питаю, вбігаючи

Притомна, я магією намагаюся вилікувати її.

— Не смій помирати! Хто буде діставати мене решту життя?

— Не дочекаєшся, — відказує вона. — Це занадто для тебе, я ще тебе трохи діставати у.

Заходить Каєль.

— Час повертатися. Або… можна всім разом жити тут.

Так вони і зробили: побудували королівство, в якому відьми не зло, а мудрі порадниці.