Відьма на Межі Світу
9 Енгерд
Стукіт у двері для нас — як сигнал про небезпеку. Тому, взявши шаблю, я пішов відчиняти.
— Щоб я вдавився шерстю! Каелю, ходи сюди! — вигукнув я.
Мій брат розслабленою ходою підійшов до дверей. Його очі розширилися, наче він побачив привида.
— Ти… ти… — затинаючись, вимовив я.
— Це через те, що я раз на місяць змушений плюватися шерстю. Я не знаю, які у вас проблеми, і знати не хочу. Можна я пройду до свого будинку?
Ошелешені, ми з братом пропустили їх усередину. До того ж мені потрібно було виговоритися.
— Хто ви такі? — спитала руда дівчина. — Де моя мати? Це ви хто?
— Цю відьму я знаю, — відповів я, кивнувши на Моргану. — А ти хто?
— Я тут живу… ну, жила, — зніяковіло сказала дівчина.
— Дівчино, нічого не знаю. Я чув, що жінка, яка жила тут, померла, — як прошепотіла вона шоковано.
— Ви сідайте, сідайте, — заговорив я. — Послухайте цікаву історію, як цей диявол у спідниці, — я підморгнув Моргані, — зробив із мене кота. Ми познайомилися у барі, в який, до твого відома, я з того часу більше не ходив, але це неважливо. Тепер послухаємо твою версію.
#2846 в Фентезі
Відредаговано: 15.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
