Відьма на Межі Світу

7 Енгерд

 

Щось дивне сталося після втечі з табору мисливців на відьом, який я ласкаво назвав «Сеанс у психолога» — бо там і там хочуть вивести на емоції. Сталося неможливе: мій брат Каель почав довіряти мені важливі рішення. Але щоб пояснити, як сталося це, без перебільшення, восьме чудо світу, треба повернутися на два роки назад.

Коли ми відійшли від табору настільки, щоб постаті охоронців стали лише тінями, я подивився на брата. Я ще ніколи не бачив його таким блідим. Перевівши погляд нижче, я помітив, що його нога поранена. Напевно, коли ми тікали, хтось із охоронців кинув гостру палицю, на яку він наступив, але через адреналін не відчув болю.

— Ти не в нормі, брате. Давай, спирайся на мене, я тобі допоможу, — сказав я.

Його сірі очі блиснули недовірою, але за секунду він кивнув.

— Треба перев’язати твою ногу, — додав я. Відірвавши рукав сорочки, я перев’язав рану.

— Чорт, важко було попередити? Я би хоч щось у зубах затиснув! — закричав Каель.

— Ну, вибач, брате, що намагався врятувати твоє життя, — буркнув я.

На ранок, зморені й брудні, ми натрапили на маленьку хатинку.

— Ти бачиш те саме, що і я? — спитав я з напіввідкритими очима.

Брат кивнув. Зайшовши туди, ми побачили, що тут уже певний час ніхто не жив, а в скринях стояли жіночі сукні.

З того часу ми там і лишилися. Знав би я, які проблеми це принесе — біг би далі, ніж бачив.

 


 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше