6 Вейла 2 роки потому

Вейла сиділа на холодній кам’яній підлозі в тісній, темній камері. Залізні ґрати її клітки іржавіли під натиском часу, а через вузькі щілини у стінах просочувалося ледь помітне світло. Повітря було важким, наповненим запахом вогкості та старої деревини.

Вона опустила голову на коліна, намагаючись заглушити шум у голові — спогади, страх і безнадію, які накопичувалися за два роки ув’язнення. Раптом із сусідньої камери донісся тихий шепіт:

— Хей, ти нова?

Вейла підняла голову і подивилася крізь ґрати. Там стояла жінка з темним волоссям, яке спадало каскадом по плечах, і гострими зеленими очима, що світилися в темряві.

— Так, — тихо відповіла Вейла. — Два роки тут.

— Я Елана, — сказала жінка з легкою усмішкою. — Багато бачила життя, і все ж зберігаю сили боротися.

— Як ти це робиш? — запитала Вейла. — Кожен день здається нескінченним кошмаром.

— Я не дозволяю їм забрати мою волю, — відповіла Елана. — Вони можуть тримати тіло, але дух залишиться вільним. Ти маєш знайти свою силу всередині.

Вейла вдихнула глибше, відчуваючи, як холод камери здається трохи меншим.

— Ти колись думала про втечу? — обережно спитала вона.

— Не раз, — кивнула Елана. — Але треба бути розумною і чекати свого моменту. Іноді найкраща зброя — це терпіння і план.

Вейла відчула, як між нею і новою знайомою з’являється незримий зв’язок — перший промінь надії у довгій темряві.

Ніч була темною, і замок Кайрена стояв серед лісу, тихий і похмурий. Вейла, у простому темному одязі, тихо пробиралася коридорами разом з Еланою.

Раптом двері кабінету відчинилися, і Кайрен вийшов назустріч. Він швидко дістав пістолет і вистрілив. Куля влучила Вейлі в плече.

Вона впала на коліна, відчуваючи різкий біль.

— Вейло! — крикнула Елана і кинулася до неї.

Кайрен спробував втекти, але Елана вдарила його кинджалом, і він упав на підлогу.

Вейла намагалася підвестися, але рана дуже боліла.

— Допоможи мені, — сказала вона.

Елана підхопила її, і вони швидко вийшли з кімнати, підпаливши штори.

Вогонь поширювався, дим заповнював коридори.

Вони вибігли з замку і побігли в темряву лісу.
 

‎
 

‎
 

‎-
 

‎