ЕПІЛОГ

Через два місяці

– Кохана моя, скільки можна збиратися? – спокійно поцікавився Лукас.

Почуй у його голосі хоч нотку претензій, я зреагувала б інакше, а так лише посміхнулася.

– Без нас не почнуть.

Гучне зітхання послужило мені відповіддю. Терпіння у чаклуна не поменшало, ні. Просто нещодавно з'ясувалося, він не міг довго бути далеко від мене. Заняття з магії або години роботи з стражами оберталися Лукасу мукою. Чоловіки – такі чоловіки.

– Наречена повинна бути чарівною, – підморгнула мені Мадірісса.

У чотири руки вони з Беллою закінчували клопотати над моїм виглядом для ритуалу єднання.

– Вона завжди така, – буркотливо озвався з-за дверей чаклун.

У спальню його не пустили, ось Лукас і мучився останні пів години в коридорі, намотуючи круги біля порога. Здивуюсь, якщо він стежку там не протоптав.

Белла усміхнулася:

– Пан такий кумедний, здається, і хвилини без Ніели не може почекати. На руках носить, подарунками задаровує, будь-якій забаганці потурає…

– Тому що любить, – серйозно заявила Мадірісса. – Ось настане час – і зрозумієш, яким потягам володіють закохані серця. Заради коханого на все можна піти, недаремно навіть боги побоюються цього почуття.

Дівчина понурилася.

– Не думаю, що мені доведеться дізнатися, – похитала головою вона. – Хто на таку потвору зазіхне?

Шикнули на неї ми з Ріссою одночасно:

– Дурниці не кажи!

Примочки із трав, мазі за ці місяці зробили свою справу. Шрами стали бліднути. Природна регенерація перевертнів у випадку з Беллою діяла повільно, але правильно. Я не мала сумніву, що настане той момент, коли дівчина зможе глянути в дзеркало без здригань.Тільки ось у пантери такої віри не спостерігалося. Дівчина продовжувала приховувати нижню частину обличчя та шию. Здавалося, Белла змирилася з каліцтвом, але рідко усміхалася і про минуле не говорила.

Після сутички з Арріном їй довелося відлежатись. Сильно він приклав пантеру об дерево. Ледве голову не роздробив. Але і вона встигла спробувати ельфа на зуб. Виявляється, дівчина тінню стежила за нами, а коли помітила, що Аррін ударив мене та відкрив портал, спробувала відстояти, захистити. І справді вірна. Не злукавила.

– Придивилася б краще на всі боки, – підказала Мадірісса і подивилася на мене особливим поглядом.

Ми давно помітили зміни в маєтку.

– Ось Меон, наприклад, став у нас частим гостем, – підхопила ініціативу рудої відьми я. – І око на тебе маг поклав. Он як усе крутиться поряд.

– Ой, скажете таке! – Белла зашарілася, відмахнувшись. – Дурниця це!

Тільки сліпий не помітив би, що після того, як друг Лукаса вперше побачив нашу «кішечку», його очі спалахнули особливим сяйвом. Я такий щодня бачу, коли ловлю свій відбиток у погляді коханого чоловіка.

Але перти напролом Меон не став, навпаки, вкрай обережно намагався зблизитися з Беллою, боявся, як хлопчик. Щоправда, дівчина продовжувала триматись відчужено. Хоча з її боку я не помітила тієї байдужості, яку пантера намагалася зобразити. Затремтіла душа «кішечки». Ой, затремтіла.

– Все. Готово, – змінила тему брюнетка. – Можна виходити.

Ми переглянулися з Мадіріссою і злагоджено кивнули один одному. Для розуміння у цьому питанні слів не потрібно. Нічого-нічого, обов'язково посприяємо прозрінню пантери. Відьми ми чи хто? Бач! Надумала бігати від свого щастя! Дурепа.

Та й Меона чисто по-жіночому було шкода. Прокляття пошуку єдиної з четвірки стражів я так досі і не зняла. Через відьомську шкідливість? Зовсім ні! Навпаки, з доброти душевної. Я ж ох як турбуюсь за особисте щастя друзів Лукаса. Ночі не сплю! Хвилююсь. Ледве вмовила себе не створювати магічних гобеленів: «Кожному стражу по парі! А ельфам по хар… харизмі».

Кірін усе намагався вициганити собі попуст. Велелюбний лис! Ха! Не на ту натрапив.

Фадору гордість не дозволяла просити. Чи тверезість? Після пробудження дару отримувати будь-які знання багато хто намагався зайвий раз не каламутити мені нерви. Боялися, що почну копирсатися у брудній білизні? Пф-ф! Дуже треба! Я й прокляття більше не роздавала, тільки характер лишився збитошним. Проти природи не попреш, що вдієш?

З Меоном мені давно все ясно. Йому різко стало не до прокляття – серцеві справи затьмарили всі.

Аррін демонстративно ображався і, напевно, мовчки виношував каверзні плани помсти. Після мого невдалого жертвопринесення наші стосунки значно потеплішали. До дружби все ще залишалося далеко, але симпатія зміцніла. Навіть всупереч тому, що фінгалом Лукас його нагородив – за оригінальну допомогу мені. Про зняття прокляття ельф нив щонайменше тричі на тиждень. Але я – кремінь! Не піддавалася.

Дракону у цій справі взагалі надзвичайно пощастило. Перше перетворення спалило з його енергетичних структур все «сміття», у тому числі й навішене мною. Випадково чи ні. Від прокляття невдачі він позбувся як від нежитю, яким дракони і не хворіють. Справжнє полум'я, що тепер жило в ньому, було найкращим захистом від хвороб.