ГЛАВА 21

Час наближався до полудня. Усі традиційно зібралися за чаюванням і мало не захлинулися від явища ельфа народу. У замурзаному, скуйовдженому диваку з диким блиском в очах важко було визнати зарозумілого Арріна.

Чоловік обвів кімнату каламутним поглядом, слабо кивнув другу і тут же нетвердою ходою попрямував до нього. Пролунав неприємний звук. Це чаклун, різко відсунувши стілець, скочив із-за столу.

Аррін спіткнувся на рівному місці, наче ноги відмовлялися його тримати, похитнувся.

Лукас кинувся до друга, встигнувши вберегти того від падіння, але по дорозі збивши чергову дуже древню вазу. На відламки, що розлетілися по підлозі, ніхто просто не звернув уваги. За час дії прокляття невдачі в будинку звикли до маленьких і великих катастроф.

– Вибач, – прохрипів схвильованому чаклунові страж. – Я їх упустив.

– Лікаря! – крикнув молодший Де Кадарі.

Ельф не так спирався на плече друга, як повис на ньому, ледве тримаючись на ногах. І то, напевно, на чистій упертості. Він важко дихав і продовжував бурмотіти, наче в маренні:

– Я їх упустив. Загубив. Вибач.

– Ми їх знайдемо. Заспокойся, – пообіцяв Лукас і випалив у наш бік: – Та зробіть щось!

Від крику я здригнулася. Всі одночасно точно вийшли зі ступору, заметушившись.

Альфред допоміг Лукасу вкласти хворобливого на диван. Ніколи б не подумала, що в такому кволому тільці нашого кухаря є мужицька сила, достатня для подібних подвигів.

Мадірісса кинулася на кухню, я в спальню за настоєм бадьорості, Лаєнван по амулет зв'язку вже викликав знайомого мага-ескулапа. Бука ж осідлав улюбленого коника, роздаючи дуже корисні поради з порятунку ельфів. Начебто кажан тільки цим і займався щодня. І тільки Белла мовчазно спостерігала за всім хаосом осторонь, не втручаючись.

Повернувшись, я ледь не насильно влила в рот ельфа настій і змусила запити гірку суміш водою. Аррін скривився, але проковтнув ліки, навіть слова образливого поперек не сказав. І майже одразу підбадьорився. Принаймні очі більше не закочував, як слабка дівчина на межі непритомності.

Лікаря довго чекати не довелося. Майстер Руєн, високий сивий маг у досить поважному віці, який давно був сімейним лікарем роду Де Кадарі, швидко оглянув ельфа, знайшовши у того фізичне та магічне виснаження. Одну з прописаних для лікування настоянок він змусив випити відразу, інші залишив довговухому разом із рецептом, коли і в яких дозах вживати. І, розкланявшись, вирушив додому.

Альфред перейнявся приготуванням обіду для ельфа, Мадірісса особисто простежила, щоб той з'їв все до останньої крихти. Лаєнван весь час похмуро спостерігав за клопотанням рудої відьми над стражем, але мовчав. Хоча всім виглядом виявляв невдоволення надмірною увагою коханої жінки до іншого чоловіка.

– Ми недооцінили хитрість тітки твоєї відьми, – сказав Аррін Лукасу, як тільки трохи прийшов до тями.

Щойно саркастичні нотки з'явилися в його манері говорити, я одразу заспокоїлася – довговуха проблема точно пішла на поправку.

Аррін був все ще блідіший ніж звичайно, але вже не мав вигляд оживчого мерця. З плутаних пояснень стало ясно: Агафтія була готова до несподіваного візиту. Портал Флорентії вів до покинутого храму Всеблагої матері. Варто було моїй тітоньці помітити ельфа, як вона почала використовувати кристали переходу один за одним. Стражу довелося скакати просторовими коридорами за відьмою. Флорентію він проґавив, погнавшись за верховною.

Ельф уже встиг збитися з рахунку, скільки порталів довелося пройти, втрачаючи силу, як Агафтія нарешті зупинилася. Вона прибула на кордон із землями гномів, до хребта Бонг. Печери цього гірського масиву були небезпечні просторовими дірками. Спонтанних природних пасток у них налічувалося більше, ніж дірок у сирі.

На накази Арріна зупинитися і капітулювати на милість верховного суду Агафтія лише посміялася. Бойові заклинання на відьму не діяли, мабуть, встигла обвішатися захисними амулетами, не шкодуючи гаманця. А ось ельфу довелося попітніти, щоб не потрапити в магічні пастки, вміло розставлені верховною.

На той момент Аррін уже зрозумів, що збожеволів, дозволивши Агафтії водити себе за ніс. Відьма чекала, коли страж втратить достатньо сил, щоб притупити його пильність. І… в черговій з печер зникла без сліду. Остаточно.

– Як у воду канула, лиха, – сердито грюкнув долонею по дивану Аррін. – Потрібно скоріше направити до хребта Бонг шукачів. Вони відстежать верховну за її магічним слідом, поки він не розсіявся.

Між брів Лукаса залягла глибока зморшка. Чаклун спохмурнів, вислухавши розповідь друга.

– Зліпок з аури тримається лише добу, – відповів він ельфу.

– І що? – невдоволено буркнув той. – Хіба вони не встигнуть пройти порталом і ще попрацювати кілька годин?

– Тебе ж не було три доби. Троє, Арріне.

– Як? – Округлив очі страж.

Я навіть встигла відчути укол щирого співчуття до нього, настільки розгубленим довговухим виглядав.

– А це ти нам розкажи, – суворо глянув на нього Лаєнван, який до цього в розмову не втручався, лише уважно слухав.

Аррін почухав маківку, задумливо обводячи присутніх поглядом, а потім оторопіло видав: